Система конституційного права РФ

Система конституційного права РФ - досить складний, структурований, динамічний комплекс. Йому притаманні свої власні закони, особливості функціонування та побудови. У самій загальній формі система конституційного права Росії розглядається як специфічне утворення, що складається з трьох елементів. Ці компоненти є самостійними, проте знаходяться один з одним у досить тісному зв'язку. Так, система конституційного права включає в себе принципи, норми та інститути.

Під принципами розуміють фундаментальні основи. Ці основи затверджені в Конституції країни. У розділі першої відображені принципи, що визначають сутність держави, становище особистості в ньому, акти, відповідно до яких здійснюються економічні відносини. Крім того, в цьому розділі закріплений порядок використання народних ресурсів, встановлені основи політичної структури в суспільстві.

Основи, які містить система конституційного права, - це первинна нормативна база для закріплення інших положень в Основному Законі, всієї структури існуючого законодавства країни, а також інших нормативних актів держави. Інші положення орієнтовані на подальший розвиток, а також конкретизацію основ. Так, в них закріплена компетенція органів держвлади, порядок, відповідно до якого їм належить здійснювати прийняття владних індивідуальних і загальних нормативних актів. Крім того, встановлюються обов'язки і права громадян, інших суб'єктів, а також визначаються юридичні та інші гарантії, на підставі яких реалізуються принципи, на яких грунтується система конституційного права.

Разом з цим жодна з існуючих і діючих норм, незалежно від того, де вона закріплена, не може суперечити первинної нормативної базі Основного Закону. При виявленні невідповідності будь-яких положень конституційним нормам, ці положення втрачають свою силу і визнаються неконституційними. Точно так само не повинні суперечити принципам рішення і дії держорганів, громадян, посадових осіб та об'єднань.

Коли чинні закони або інші нормативні акти не містять необхідних положень або вони суперечать Основному Закону, громадяни мають право на реалізацію своїх прав відповідно до основ, що формують конституційний лад. Ці принципи, у свою чергу, включають в себе три групи норм.

До першої групи відносять акти, що регламентують діяльність держави, держорганів. У другу категорію входять положення, що визначають правовий статус особистості в державі. До третьої групи відносять норми, що закріплюють юридичну силу Основного Закону і порядок, відповідно до якого в нього вносяться зміни.

Відповідно до основами, що формують конституційний лад, закріплюється форма Російської Федерації як держави, встановлюється джерело держвлади, методи реалізації народовладдя, визначаються просторові межі дії суверенітету країни. Крім того, формулюються і принципи, згідно з якими визначається федеративний устрій, розділяються влади на судову, виконавчу і законодавчу, а також встановлюються певні органи, які реалізують урядову владу. На підставі статті 7 соціальна політика в державі набуває статусу конституційної основи, яка гарантує забезпечення вільного розвитку та гідного життя кожного громадянина незалежно від виду його діяльності.

При цьому держава не володіє неподільним пануванням в політичній структурі суспільства. Відповідно до основами, які включає в себе система конституційного права країни, закріплюється політичне й ідеологічне різноманіття, багатопартійність в тому числі.