Стягнення боргу по суду з фізичних та юридичних осіб

Договірні відносини в наші дні вже давно стали нормою життя. Організації або приватні особи укладають угоди про виконання певної роботи, наданні послуг, постачання або купівлі-продажу продукції, а іноді просто беруть грошові кошти в борг на певних умовах. Але не завжди боку належним чином виконують взяті на себе зобов'язання. Виникає конфліктна ситуація, яка вимагає негайного вирішення. В іншому випадку постраждала сторона має право вимагати відшкодування понесених збитків. Спірне питання можна врегулювати мирним шляхом. Але часто сторони не знаходять взаєморозуміння, в результаті чого один з учасників конфлікту змушений звертатися за допомогою до компетентних органів. Стягнення боргу по суду в цьому випадку виявляється єдиною можливістю відновити справедливість. Такою роботою займаються спеціальні юридичні служби або адвокатські контори.

Розрізняють дві категорії заборгованості між сторонами:

1. Учасниками конфлікту є фізичні особи, в даному випадку питання зводиться до повернення грошових коштів, взятих у борг на певний строк. Факт заборгованості повинен бути підтверджений розпискою або договором позики.
2. Боржник і кредитор - юридичні особи, а сума боргу утворилася в результаті невиконання однією із сторін у термін своїх зобов'язань за заздалегідь укладеним договором. Якщо у підприємства є свій юрист, то воно може самостійно представляти себе в суді.

Стягнення боргу по суду починається з вивчення документів, на підставі яких потім складається позовну заяву. У ньому кредитор повинен аргументувати свої претензії по відношенню до боржника. Не кожен юрист може правильно скласти таку заяву, тому в даному випадку краще звертатися за допомогою до адвоката, який спеціалізується з таких питань. Правильно складене позовну заяву - це половина справи. Досвідчений юрист повинен вивчити всі матеріали і постаратися дотримати досудову процедуру.

Для початку з боржником потрібно провести необхідну претензійну роботу. Повинен бути складений акт звірки, підтверджує наявність заборгованості. Цей документ підтвердить факт боргу. Разом з самим договором він буде основним доказом у суді. Якщо одна із сторін ухиляється від підписання акта, то у кредитора повинно бути підтвердження того, що боржнику неодноразово направлявся такий документ. Це може бути поштова квитанція про відправлення рекомендованої кореспонденції з додатком копії самого листа.

Є ще один аспект, який потрібно врахувати, щоб стягнення боргу по суду пройшло вдало. Це - термін позовної давності. Як відомо, стягнення можливо тільки протягом трьох років з дня утворення заборгованості. Після закінчення цього терміну стягнення стає практично неможливим. Цим користуються багато боржників. Вони всіляко відкладають час виплати, затримують підписання актів, намагаючись досягти моменту закінчення терміну позовної давності. У такій ситуації жоден, навіть самий хороший юрист, нічого не зможе зробити.

Буває ще й така ситуація: на момент подачі позову до суду боржник виявився неплатоспроможним. Тоді навіть якщо всі документи підготовлені правильно і вчасно надані на розгляд, притягнути його до відповідальності практично неможливо. А іноді боржники виявляються досить заповзятливими і намагаються приховати наявні активи. Тому заздалегідь необхідно уважно вивчити фінансове становище компанії-боржника і тільки після цього робити які-небудь дії. Якщо справі вже дано хід, а у кредитора є побоювання бути обдуреним, він може клопотати про вжиття необхідних заходів до боржника. У цьому випадку суд має право накласти арешт на майно, а також всі рахунки компанії-боржника, чим і запобігти приховування наявних коштів. «Невдалий боржник» виявляється позбавленим будь-якого вибору, і стягнення боргу по суду набуває реальні перспективи.

Але цих процедур можна уникнути, якщо вчасно оцінити ситуацію і прийняти правильне рішення. Стягнення боргу через суд - вимушена міра. До неї зазвичай вдаються в тих випадках, коли компроміс між сторонами виявляється неможливим. Але навіть після подачі документів до суду можна уникнути зайвих витрат шляхом укладення мирної угоди. Людина завжди повинна керуватися здоровим глуздом і не нехтувати можливою вигодою.

Аналогічна ситуація складається в тому випадку, коли кредитор і боржник - фізичні особи. Часто в житті бувають моменти, коли хочеться придбати якусь річ, а грошей на покупку не вистачає. Деякі в такому випадку звертаються в банк для оформлення кредиту. Але при поверненні взятої суми необхідно буде додатково заплатити певні відсотки. Тому велика частина людей вважає за краще взяти в борг у родичів або знайомих. При здійсненні такої угоди обов'язково повинен бути складений договір позики або розписка. З юридичної точки зору краще, звичайно, договір. Але і розписка теж може бути хорошим гарантом і вагомим аргументом у суді. Тільки скласти її слід відповідним чином: із зазначенням точних реквізитів сторін, суми позики, найменування валюти, в якій він надається, і терміну повернення. А найголовніше полягає в тому, що треба мати повне уявлення про людину, якій ви віддаєте свої гроші. Потрібно бути повністю впевненим у його платоспроможності та порядності. В іншому випадку вам не уникнути судових позовів.

Іноді люди беруть гроші в борг з чітким наміром не повертати їх. Вони можуть ввести кредитора в оману, завищуючи на словах свій дохід або посилаючись на наявне у власності дороге майно. У результаті виявляється, що майно насправді належить іншому члену сім'ї або перебуває під арештом, а тому не може виступати гарантом повернення боргу. Стягнення боргу за договором у такому разі може виявитися скрутним. Іноді справа йде зовсім навпаки. Людина має необхідні кошти для повернення боргу, але приховує їх. Це ще раз підкреслює той факт, що потрібно зібрати якомога більше інформації про те, кому ви збираєтеся дати гроші в борг. В іншому процедура повернення залишається та ж, що і у випадку з юридичними особами. Спочатку ви намагаєтеся домовитися, потім складаєте позовну заяву, а вже потім суд приймає компетентне рішення.