Поняття та види джерел права

Поняття та види джерел права розглядаються у відповідній літературі. У юридичних текстах при визначенні застосовують два різних значення. Так, використовують поняття джерела права матеріального і формального значення.

У першому випадку розглядаються причини формування дисципліни. Іншими словами, поняття та види джерел права в цьому випадку виступають як тих чи інших духовних або матеріальних чинників, людської природи, суспільних відносин, законодавчої волі, природи речей, словом, усім тим, що породжує позитивне право.

Формальне значення передбачає зовнішню форму вираження положення існуючої дисципліни.

Поняття і види джерел права формального значення чітко визначені і впорядковані. Всі норми (нормативний зміст дисципліни) закріплені лише в певних, визнаних офіційно формах.

Для кожної юридичної галузі розроблено і діє своє поняття і види джерел права. Стосується до різних структур, існує кілька груп вираження норм.

Фахівці виділяють такі основні джерела права:

1. Правосвідомість (в ідеальному сенсі).

2. Матеріальне право (в матеріальному сенсі).

3. Юридична форма (у формальному сенсі).

Основними видами джерел права прийнято вважати:

— юридичну доктріну-

— правової звичай-

— нормативний договір-

— судовий прецедент-

— релігійні догми-

— нормативний акт.

Правовий звичай представлений особливим правилом поведінки. Воно переходило в звичку на підставі багаторазового застосування. Правовий звичай передається від покоління до покоління. З плином часу це поведінка стає санкціонованим державою як загальнообов'язкове.

Під судовим прецедентом фахівці розуміють рішення з певного справі. Це рішення є обов'язковим для органів правосуддя тієї ж або нижчої інстанції при розгляді та вирішенні подібних справ. Судовий прецедент являє собою також і приблизний зразок тлумачення закону, який не володіє обов'язковою силою. Це джерело вважається основним у Великобританії, США, Австралії, Канаді та інших країнах, для яких характерна англосаксонська юридична система.

Нормативний договір являє собою угоду між двома (і більше) сторонами. Ця угода містить правові норми. Нормативні договори можуть бути міжнародними та внутрішньодержавними. До останніх, наприклад, можна віднести угоди, укладені між адміністраціями кількох державно-територіальних формувань або між суб'єктами країни і федеральною владою. До внутрішньодержавних договорів відносять і колективні угоди "роботодавець - співробітники".

Міжнародний договір являє собою джерело міжнародного права. Відповідно до положень у Конституції країни, такі угоди є невід'ємною частиною юридичної системи держави.

Юридична доктрина виражається у вигляді ідей, концепцій, теорій. Така форма вираження норм має велике значення для держав романо-германської системи. Юридична доктрина має істотний впливом на свідомість законодавців. З її застосуванням здійснюється розробка правових конструкцій і термінів. Юридична доктрина направляє нормативну діяльність на розвиток держави та її юридичної системи по прогресивному розвитку, визначає закономірності й розвитку.

Релігійні догми мають значення при закріпленні норм релігійної правової системи.

Нормативний акт приймається компетентним органом. Цей офіційний письмовий документ встановлює, скасовує або змінює правову норму.