Суб'єкти правовідносин
Суб'єкти правовідносин являють собою учасників правових відносин, які наділені взаємними обов'язками і правами. Як правило, цих сторін дві. Свідок і слідчий, покупець і продавець - це суб'єкти правовідносин. Проте має місце і багатостороння взаємодія. Так, наприклад, кожен громадянин складається у правових відносинах з іншими суб'єктами, з державою в цілому. При цьому інші сторони зобов'язані поважати права людини і громадянина, не перешкоджати їх втілення.
Різноманітні й численні в своєму складі суб'єкти правовідносин можуть бути об'єднані в дві групи. Так, виділяють індивідуальні та колективні боку взаємодій. Індивідуальні суб'єкти правовідносин - це, в першу чергу, громадяни країни, іноземні громадяни, особи з подвійним громадянством і не мають громадянства зовсім. До колективних сторонам слід віднести державні територіальні формування (міста, суб'єкти, держави, райони, виборчі округи та інші одиниці), населення цих утворень, організації (Громадські об'єднання, комерційні структури, держоргани та інші). Такі основні види суб'єктів правовідносин.
Громадяни можуть бути сторонами різних взаємодій. Так, наприклад, в тих чи інших ситуаціях вони виступають як суб'єкти трудових правовідносин, житлових, майнових, кримінально-правових, сімейних та інших.
Можливість брати участь у тих чи інших взаємодіях визначається особливою ознакою. Називається дана ознака "правосуб'єктність". Цей критерій, у свою чергу, складається з трьох компонентів:
- Правоздатності - здатності володіти правами та обов'язками.
- Дієздатності - можливості реалізовувати правоздатність допомогою здійснення самостійних дій.
- Деликтоспособности - здатності нести за свої діяння юридичну відповідальність.
Одним з найбільш важливих властивостей правосуб'єктності вважається гарантованість її державою. Так, відповідні держоргани зобов'язані забезпечувати суб'єктам можливість повністю і безперешкодно здійснювати права, а також виконувати відповідні обов'язки.
Слід зазначити, що правосуб'єктність характеризується різним обсягом. Так, для індивідуальних суб'єктів обсяг знаходиться в залежності від громадянства, віку, морального стану. Так, наприклад, з шістнадцяти років настає відповідальність за всі злочини, з чотирнадцяти - тільки за найбільш небезпечні. З вісімнадцяти років громадянин може взяти участь у голосуванні.
Громадяни своєї держави наділені більшими, порівняно з іноземцями, правами. Це відноситься до виборів, політичної та інших сфер суспільного життя.
Крім того, для людей, які страждають душевними захворюваннями, встановлено певні обмеження. До таких обмежень, зокрема, відносять право розпоряджатися власністю, брати участь у виборах та інше. На обсяг правосуб'єктності надає певною мірою вплив і підлогу, і освіта громадянина. Все це свідчить про те, що реальне правове положення кожного громадянина неоднаково.
Для державних територіальних формувань і населення правосуб'єктність встановлюється положеннями міжнародних правових актів, Конституцією, іншими законами.
Можливість брати участь у тих чи інших взаємодіях для держорганів визначається їх компетенцією. Правосуб'єктність індивідуальних підприємців та організацій, провідних комерційну, виробничу та іншу діяльність, що мають відповідну державну реєстрацію, встановлюється відповідно до юридичним статусом.