У чому полягає свобода особистості
В правовій державі кожна людина повинна бути незалежний не тільки від оточуючих його людей, а й від вищих органів влади. Свобода особистості забезпечується чинною Конституцією, а також нормами інших законодавчих актів.
Звичайно ж, ми багато в чому залежимо один від одного і від тієї держави, в якому живемо, однак, ніхто не може вказувати нам, що робити і як чинити в тих чи інших ситуаціях. Наш вибір - це наш вибір. За нас його робити ніхто не повинен.
Свобода людини - це те, чим потрібно дорожити і охороняти, незважаючи на те, що діється навколо. Чому? Та тому, що це основа благополуччя. Свобода особистості незаперечна. Ми самі вибираємо те, до чого прагнути, чим займатися, які книги читати і так далі. Сьогодні заборонено навіть нав'язування релігійних поглядів людям.
Свобода є продуктом суспільного розвитку. Виміряти її, в принципі, неможливо, але сказати, чи є вона, все-таки можна. Вона буває не тільки зовнішньої, але й внутрішньої. Остання залежить не від законів і від того, як вони дотримуються, а від того, як людина ставиться до життя, як він відчуває дійсність.
Свобода особистості - це не тільки уявна, а й реальна недоторканність. Як вже було сказано вище, виміряти її просто-напросто неможливо. Людині може тривалий час здаватися, що він живе абсолютно незалежно, але в одну прекрасну мить він помітить, що обмежений державою або іншими людьми. Яка різниця, що говориться в законах, якщо їхні норми ніхто не виконує?
Взагалі ж сучасна людина є недоторканним. Можливість звертатися до суду кожен раз, коли були порушені ті чи інші наші права, насправді багато чого коштує. Ми вправі користуватися належним нам майном на власний розсуд, сповідувати ту релігію, яка нам подобається (можна і не сповідувати ніякої зовсім), можна користуватися всім тим, що покладається нам по праву. Що тут важливо? У першу чергу те, щоб ми, реалізуючи свої права і свободи, ніяк не ущемляли права і свободи інших людей. Великий мислитель сказав, що свобода однієї людини закінчується в тому самому місці, де починається свобода іншого.
Так, закони повинні обмежувати нас багато в чому, тому що без існуючих заборон, за які передбачені санкції, люди стали б обмежувати права і інтереси один одного так, як тільки можуть. Без заборон все навколо швидко б перетворилося на хаос. Закони повинні бути справедливими і продуманими. Вони повинні створюватися для забезпечення вигідних умов всіх людей, а не якихось конкретних верств або груп. Цілі, які лежать в їх основі, повинні бути гуманними.
Свобода особистості дозволяє людині жити саме так, як він хоче. Кожен самостійно вирішує, чи варто прагнути до висот або просто спокійно існувати, не претендуючи на щось велике, значуще, велике. Нав'язувати свою думку не можна, та й чи варто це робити взагалі? Нехай кожен сам вибирає те, як йому жити. Так, втручатися в чужі справи не варто.
Свобода особистості в правовій державі має безпосередній зв'язок з можливістю вираження власної думки. Чи можна говорити те, що вважаєш правильним? Тут все складно. Люди, які намагалися виступати проти діючого уряду, напевно на собі відчули те, що свобода слова в нашій країні не так вужі та дотримується: вона і є, і її немає одночасно. Нам люблять закривати рот, приховувати від нас інформацію, пропагувати те, що вважають за потрібне. Люди, що стоять при владі в нашій країні, не так вже й часто замислюються про те, що таке свобода особистості. Чи буде це коли-небудь виправлено, змінено, знищено? Невідомо. Занадто багато навколо уявних свобод, які сучасні люди, на жаль, сприймають як значущі.