Суб'єктивна сторона злочину
Будучи суспільно небезпечною дією, що відбувається злочин обумовлено взаємопов'язаними суб'єктивними і об'єктивними ознаками. До останніх відносять об'єкт і об'єктивні характеристики. До перших належить суб'єкт і суб'єктивна сторона злочину. Вони об'єднані тим, що різними підходами характеризують одне - незаконна дія.
Суб'єктивна сторона злочину відображає всі внутрішні процеси, які відбуваються у свідомій і вольовій сфері людини, яка вчиняє чи готується вчинити правопорушення.
Насправді має місце нерозривне існування обох характеристик скоєного. І об'єктивна, і суб'єктивна сторона злочину обумовлює сама дія, в один час і в одному місці скоєне особою. Однак теоретичний аналіз передбачає розгляд обох характеристик окремо, маючи на увазі їх внутрішню єдність.
Поняття і значення суб'єктивної сторони злочину
Змістом є психічна діяльність громадянина. Ознаки суб'єктивної сторони злочину включають в себе провину, мета і мотив. Останні два належать до факультативним характеристикам. В цілому вони відображають внутрішній процес, який має місце в психіці громадянина, а також відображають взаємозв'язок його волі і свідомості з чиненим або передбачуваним до скоєння небезпечним діянням. Серед факультативних характеристик виділяють також і переживання (емоції) особи. В якості обов'язкових ці (факультативні) ознаки в нормах закону вказуються рідко, проте, їх присутність може вплинути на призначення або кваліфікацію покарання.
Суб'єктивна сторона злочину використовується при розмежуванні незаконних діянь між собою, а також при відмінності їх від інших правопорушень. Кримінальну правове значення для кожної характеристики своє.
Факультативні ознаки (емоції, мета, мотив) приймають статус обов'язкових у разі, коли вони в такій якості включаються законодавцем у структуру наявного складу злочину. У різних випадках вони можуть впливати на кваліфікацію або братися до уваги при індивідуалізації покарання, виступаючи обтяжуючою або пом'якшує відповідальність обставиною.
Вина, проявляючись у вигляді необережності або умислу, відноситься до обов'язкових характеристикам будь-якого незаконного діяння. При відсутності провини не настає кримінальна відповідальність, незалежно від ступеня тяжкості наслідків діяння.
Виною називають відношення громадянина до скоєного їм дії та її наслідків.
Ступінь і характер суспільної небезпеки незаконного діяння багато в чому визначається мотивами і цілями скоєного.
Мотивом називають усвідомлене спонукання до правопорушення. Основою вважається людська потреба у нематеріальних або матеріальних благах. Мотиви злочину, як правило, базуються на низинних спонукань. До них, зокрема, відносять ревнощі, користь, заздрість, хуліганські спонукання, кар'єризм та інші.
Метою називають уявлення злочинця про бажане, кінцевому результаті. Досягнення мети, іншими словами, винним здійснюється за допомогою вчинення правопорушення.
Таким чином, з усього вищевикладеного випливає кілька висновків, що відображають значення суб'єктивних ознак злочину:
- Вони - обов'язковий елемент будь-якого складу правопорушення.
- Невід'ємною характеристикою є вина. Без неї немає ні самої суб'єктивної сторони, ні складу злочину в цілому.
- Злочин має бути правильно обгрунтовано і кваліфіковано. Для цього повинна бути правильно встановлена суб'єктивна сторона в складі правопорушення, всі її ознаки, що входять в даний склад. При цьому стає можливим відмежування одних незаконних діянь від інших.
- Виявлення суб'єктивної сторони дає можливість індивідуалізувати і відповідальність, і покарання. При цьому також стає можливим визначення режиму позбавлення волі винного.
- Виявлення суб'єктивної сторони сприяє зміцненню і забезпечення законності.