На сторожі закону про працю - комісія по трудових спорах

В наш час трудові індивідуальні спори, які виникають між керівником і працівником, зустрічаються досить часто. Вони стосуються питань оплати праці, умов праці та інших порушень в області трудового законодавства, які просто переговорами з адміністрацією не вирішиш. Тому все частіше і частіше народ звертається до судів, минаючи органи досудового вирішення індивідуального протистояння «працівник - роботодавець». Саме комісії по трудових спорах покликані стежити за дотриманням норм законодавства.

А, власне, що називається індивідуальним трудовим спором? Це неврегульовані, недозволені розбіжності між працівником і керівником, про які заявлено в орган, уповноважений вирішувати такі питання. Хоча не тільки з працівником, але й колишнім працівником, трудові відносини з яким вже розірвані.

Тому сьогодні і поговоримо про суспільне органі, яким є комітет з трудових спорів, або вірніше, комісія по трудових спорах. У неї входять рівне число представників від колективу працівників і адміністрації. Представники працівників висуваються до складу комісії на зборах, а представники від адміністрації призначаються керівником. Комісія по трудових спорах може обиратися не тільки в організації, але і в окремих її підрозділах. Основна вимога - в організації або її підрозділі має працювати не менше 15 осіб.

Щоб не було порушень прав працівників і їх законних інтересів, діяльність комісії повинна визначатися єдиними правилами, які відповідали б інтересам співробітників. Тому в організації повинно бути розроблено та затверджено загальними зборами колективу положення про комісію.

Які питання може врегулювати комісія по трудових спорах? Зазвичай це питання застосування законів і правових актів, які стосуються норм трудового права, трудового та колективного договорів та угоди.

Якщо працівник не зміг вирішити своє питання з роботодавцем самостійно, він може звернутися з письмовою заявою в так звану «примирливу» комісію, створену в організації. Заява в обов'язковому порядку реєструється і не пізніше десяти календарних днів заслуховується на засіданні комісії. У тримісячний термін з того часу, коли працівник побачив порушення своїх прав, він може звернутися до комісії на підприємстві. Але якщо цей строк порушений з поважних причин, то вирішити його спір по суті можуть і в невстановлений час.

Суперечка двох сторін розглядається у присутності працівника, або, в крайньому випадку, його представника. Якщо ж працівник або його представник не змогли бути присутніми на засіданні комісії, то питання буде розглядатися без них тільки за письмовою заявою. Якщо ж такого не було, розгляд питання відкладається на інший час. При повторній неявці на засідання без поважної причини, комісія може не розглядати більше це питання.

Комісія по трудових спорах може запрошувати на своє засідання фахівців, викликати свідків. Керівник організації, в якій виникла конфліктна ситуація, зобов'язаний у встановлені терміни представляти їй всі документи, необхідні для вирішення питання.

Комісія по трудових спорах у результаті таємного голосування приймає рішення. Копія рішення комісії, підписана головою або його заступником і завірена печаткою, вручається і самому працівникові, і керівникові організації не пізніше трьох днів з дня його прийняття.

Рішення комісії з індивідуальних трудових спорів в обов'язковому порядку має бути виконане протягом трьох днів після терміну, який передбачений на оскарження (зазвичай 10 днів). Якщо ж рішення комісії не виконується, то працівникові видається посвідчення, що є документом до виконання. Таке посвідчення може не видаватися тільки в тому випадку, коли працівник письмово повідомив про перенесення ініційованого ним справи до суду.

Працівник, який не задоволений прийнятим комісією рішенням, може звернутися до суду і оскаржити його в строк, що дорівнює 10 дням з дня вручення йому цієї копії. Втім, він сам повинен вирішити, чи звернутися йому відразу в комісію зі спірних питань своєї організації або ж прямо в суд.