Наука. Соціальні функції науки

Людська діяльність з вироблення та систематизації знань називається наукою, і може такий вважатися тільки у випадку ретельно перевіреного і обгрунтованого знання.

Цей вид діяльності людини спрямований на вивчення й осягнення різних законів, в тому числі, закону буття, які включають в себе закони мислення, суспільства, природи. Наука є сукупністю дисциплінарних знань і соціального інституту.

Наука починається з дослідження фактів, подій, явищ, їх закономірності, фіксування висловлюваннями, що піддаються перевірці.

Наука передбачає процес отримання абсолютно нового знання про предмет (явище, подію), та систематизацію цього знання. Також наука спирається на соціальний інститут і є особливою сферою культури, що забезпечує взаємозв'язок з іншими формами суспільної свідомості.

Завдання будь-якої науки, у тому числі функції політичної науки, включають в себе цілеспрямовану діяльність у сфері виробництва абсолютно нових, ретельно перевірених і заснованих знань. Знання, отримані науковим шляхом, відрізняються від повсякденних (або ненаукових форм знання) саме наявністю специфічних методів, засобів і категорій пізнання.

Сучасна наука, взаємодіючи з іншими областям життя людини, виконує певні функції. Соціальні функції науки полягають у наступному:

— культурно-світоглядні соціальні функції науки виникли в період кризи феодалізму, і розвивалися на етапі зародження буржуазних відносин, згодом переросли в капіталістичні. У цей період розвитку суспільних відносин функція науки виявлялася у сфері світогляду, на арені боротьби науки і теології.

— в епоху середньовіччя соціальні функції науки складалися у формуванні безпосередньо продуктивної сили, коли теологія намагалася завоювати місце верховної інстанції, а в ледь зароджувалась науці були присутні проблеми «земного», приватного, характеру.

— наука як соціальна сила все ширше знаходить застосування для вирішення завдань в різних сферах розвитку суспільства. Наприклад, завдяки відкриттю Коперника наука отримала право монопольного визначення формування світогляду, оскарживши його у теології. Це один з яскравих прикладів того, як соціальні функції науки шляхом її проникнення в сферу діяльності людини, продемонстрували перші ознаки вливання в соціальну область.

Соціальні функції науки постійно видозмінюються, історично розвиваються відповідно до самої наукою. Саме розвиток соціальних функцій являє собою одну з базових сторін будь-якої науки.

Предмет "філософія науки" є досить молодою дисципліною філософського знання, що переживає свій зліт в даний час з огляду бурхливого розвитку науково-технічного прогресу.

Предмет і функції філософії науки представлені різними концепціями. Як предмет філософії можна розглядати загальні закономірності діяльності людини з виробництва наукових знань. Цей процес вивчається в своєму безперервному історичному розвитку. Філософія науки позначає корінні проблеми різного характеру: технічного, природничого, соціально-гуманітарного та інших, а також знаходить їм підтвердження в філософії.

Для будь-якої науки важливим є факт констатації регулярності, оскільки виявлена закономірність дає можливість передбачати і пояснювати явища в різних сферах життя. Будь науці властива спадкоємність від буденного знання до науки, від здорового глузду до критики чи раціонального мислення, оскільки наукове мислення може виникати тільки на базі припущень, збудованих у відповідності зі здоровим глуздом.