Формою раціонального пізнання є вид мислення

Коли людина бажає пізнати світ, то спочатку його уявлення складаються з перших контактів з ним. Це чуттєве сприйняття дійсності надзвичайно важливо. Однак воно дає лише сигнали про факти, які ми бачимо, відчуваємо, чуємо. Але це необхідні джерела знання, а не воно саме. А що робити, якщо ми хочемо зрозуміти, з чим же стикаємося? Тоді нам необхідні інші, більш досконалі в порівнянні з чуттєвим відображенням види сприйняття. Таким вищим типом або ж формою раціонального пізнання є вид мислення.

Цей процес розуміння зв'язку між фактами володіє активністю - адже ми самі прагнемо зрозуміти, що відбувається. Йому також властива опосередкованість. Даний процес характеризується пошуком суті і прагненням до узагальнення. Крім того, він являє собою якийсь системний підхід до відображення дійсності та вирішення її проблем в особливих чітких видах. Вони являють собою три форми раціонального пізнання.

Першою з них часто називають поняття. Це головний «цеглинка» у діяльності мислення та раціоналізації дійсності. У поняттях виявляється суть описуваного або спостережуваного об'єкта, а також даються необхідні пояснення. Щоб краще усвідомити те, який же саме формою раціонального пізнання є поняття, згадаємо також, що цей вид мислення говорить нам, насамперед, про загальний і закономірний. Складання цих уявлень відбувається в процесі практики, тому що тільки таким чином можна визначити, які ж сторони дійсності є суттєвими. Коли наші знання змінюються, то дуже часто виробляються інші поняття, або ж уточнюється зміст колишніх.

Наступною формою раціонального пізнання є судження. Це такий вид логічного мислення, який припускає якесь твердження чи заперечення щодо досліджуваного об'єкта. У судженні виникає зв'язок між поняттями. Таким чином, уточнюється їх зміст, а також даються більш повні визначення. Можна сказати, що судження систематизують мислення, що оперує поняттями.

Ще однією формою раціонального пізнання є умовивід. В результаті цього логічного процесу кілька суджень «породжують» нове ствердження чи заперечення. Воно, у свою чергу, представляє наступний етап наших знань про об'єкт або феномен. Тому умовиводи прийнято розділяти на кілька типів. Це, насамперед, індуктивні процеси (коли мислення рухається від конкретизованих суджень до більш узагальненим). Існують і умовиводи, коли логіка працює в зворотному напрямку. Тобто, відбувається перехід від загальних суджень до конкретних (дедуктивні процеси). Розрізняють також і умовиводи «за аналогією». У цьому випадку на підставі подібності і подібності одних елементів або процесів робляться висновки про інших.

Отже, ми розглянули основні форми раціонального пізнання: поняття, судження, і, звичайно, умовивід. Однак багато філософів вважають, що в гносеології як такої, та й у функціонуванні свідомості відіграють величезну роль категорії. Це особливі, універсальні форми раціонального осягнення дійсності, які відображають основні зв'язки, закономірності і властивості, матеріальних речей, духовних феноменів і різних процесів. Специфіка категорій полягає в тому, що якщо поняття і складаються з них судження можуть бути різні для кожної науки, то ці універсальні терміни мають світоглядне і методологічне значення фактично для будь-якої дисципліни.