Суспільний прогрес і його критерії
У примітивному суспільстві суспільний прогрес проходив вкрай повільно, зміни розтягувалися на покоління. Найбільш явні зміни спостерігалися в політичній сфері (Перетворення державного ладу, поневолення народів).
Людині властиво прагнення порівнювати свої здібності і дії із загальносвітовою рухом. Про ідею прогресу почали замислюватися філософи Стародавнього світу, які називали таким терміном «рух вперед», від нижчого до вищого, від простого до складного (книга Еклезіаста). Платон і Аристотель вважали, що суспільний прогрес являє собою більш складне явище.
Перші думки про спрямованість життя всього людства з'явилися разом із зародженням християнства. Сам термін з'явився в епоху Просвітництва. Його в своїх роботах використовували А.Р.Тюрго і А.Кондорсе. При цьому критерії суспільного прогресу кожним філософом і мислителем розумілися по-різному. Соціаліст-утопіст А.Сен-Симон головним критерієм прогресу називав моральність Гегель - усвідомлення своєї свободи-Ф.В.Шеллінг - правове развітіе- К.Маркс - розвиток виробничих сил і суспільних відносин. Однак такі критерії, як розвиток техніки, свободи, права, суспільного прогресу та економіки в певному сенсі є неповними. Для створення більш гармонійним картини ці поняття необхідно синтезувати, оскільки головною метою розвитку суспільства є всебічне вдосконалення життя в її всіляких аспектах і становлення окремих людей як особистостей - вільних, гуманних і творчих.
Громадський прогрес не є процесом односпрямованим. Реформи і революції змінюються контрзаходами, час активності - періодами застоїв, криз і падінь. Всі прогресивні явища мають свої негативні сторони: розвиток техніки пов'язано із збільшенням небезпеки для здоров'я людини, революції не обходяться без жертв і людських страждань.
Частина дослідників зупиняються на положенні про те, що головним критерієм можна вважати виробничі сили суспільства, наводячи як аргумент те, що вся історія почалася і існує завдяки наступності в їх еволюції. Інша частина авторів вважає, що рівень розвитку виробничих сил складно зіставляти щодо різних народів, оскільки при більш розвинених відносинах вони можуть бути більш низької якості.
Якщо ж порівнювати їх динаміку, то виникають складнощі з вибором періоду для зіставлення. Тому ця група дослідників вибирає в якості основного критерію спосіб виробництва. Аргументом на користь цього є те, що фундамент прогресу становить розвиток способу виробництва, що в поєднанні зі зростанням виробничих сил і характером відносин допомагає повніше показати рівень розвитку однієї формації по відношенню до іншої.
Однак і в цьому випадку залишається проблема визначення прогресивності нового способу виробництва. Третя група вчених пропонує в якості критерію брати поєднання ступеня розвитку виробничих сил і свобод у суспільстві. Але ці елементи внутрішньо неузгоджені, що робить уразливим і цей, на перший погляд, найоптимальніший критерій.
Четверта група дослідників вважає, що принциповий критерій прогресу - розвиток самої людини (його здібностей, задатків, індивідуальних сил). Дійсно, суспільство в цілому еволюціонує тільки завдяки розвитку окремих людей, які його складають.
Сьогодні суспільний прогрес розуміється як напрям розвитку людського роду, яке характеризується необоротними змінами у всіх аспектах життєдіяльності, в результаті якого відбувається перехід від простих станів до більш складних і досконалим. Багато авторів сходяться на думці, що суспільство є надто складним організмом, розвиток якого йде відразу по декількох лініях. Тому говорити про єдиний критерії неправомірно.
Таким чином, на даний момент так і немає відповіді на питання про те, як співвідносяться суспільний прогрес і його критерії, який головний системоутворюючий принцип розвитку людства.