Рівень життя

Рівень життя переважно прирівнюють до такого поняття, як рівень добробуту громадян. Це вимірюється, як правило, показниками ВВП на душу населення. Насправді ж прирівняти рівень життя населення до матеріальних благ не можна. Капітал, майно і забезпеченість громадянина, звичайно, мають певне значення. Але вони не є єдиним чинником.

У визначенні рівня життя треба керуватися і нематеріальними показниками. Наприклад, велике значення в розрахунках має індекс розвитку людського потенціалу. У нього входять і рівень грамотності населення в країні, і задоволеність громадян своєю роботою і місцем у житті. Також велике значення має сама тривалість життя і стан здоров'я. Багатий, але хвора людина навряд чи буде щасливий. Можна жити в повному матеріальному забезпеченні, але при цьому постійно піддаватися різним шкідливим для здоров'я факторів. Сюди слід віднести і стрес.

Рівень життя в такій країні, як Америка, знаходиться на четвертому місці в світі. Перше благополучно зайняла спокійна і забезпечена Норвегія. У цій країні не тільки досить високий рівень доходу, але також відмінна медицина і відносно мало стресових факторів. Рівень життя в Росії знаходиться на позначці 66. Це пов'язано і з низькими доходами в країні, де більше половини населення живе за межею бідності, а також з незадоволеністю політикою, соціальним кліматом та іншими факторами. Показник рівня життя можна порівняти зі знаменитою пірамідою Маслоу. Спочатку людина повинна задовольнити потребу в безпеці, усунути голод і знайти житло. І тільки потім він починає приступати до реалізації своїх вищих потреб. В економічно розвинених країнах витрати на самоосвіту, подорожі та розваги значно перевищують витрати на їжу та одяг.

Що стосується Росії, то тут велика частина доходів як і раніше витрачається на їжу. Це говорить про те, що люди просто задовольняють ті потреби, які можуть. Інші, більш високі, їм недоступні. Рівень життя можна оцінити дуже просто. Досить дізнатися, як люди відпочивають. У бідних країнах місцями для проведення часу часто бувають бари і кабаки. Відпочинок перед телевізором теж не дуже позитивно характеризує країну.

У розвинених країнах громадяни знаходять час на те, щоб займатися тими речами, які їм дійсно цікаві. Вони можуть вибирати собі професію до душі і при цьому не боятися залишитися без заробітку. У країнах з низьким достатком навіть гарну освіту не гарантує успішної кар'єри.

Оцінюючи розрив у доходах різних груп населення однієї країни, зазвичай застосовують так звану криву Лоренца. Якщо в суспільстві рівність у доходах, то крива стає прямою. Чим більш різкою є ця лінія, тим більше передумов в країні до невдоволення.

Сьогодні державам вкрай невигідно, щоб між різними групами населення був великий розрив у доходах. Однак і абсолютна рівність теж не принесе нічого доброго. Невелика нестабільність вносить в життя людини прагнення до кращого. Тим не менш, в більшості країн відзначено, що на частку 10% населення припадає 90% коштів в країні. При цьому рівень життя громадян абсолютно не впливає на цей показник. Просто в одній країні менше проживають за межею бідності, а в іншій - більше.

Так, в Росії близько 45% населення отримують лише десяту частину всіх коштів в країні. Це викликає невдоволення. Така міра держави, як прогресивне оподаткування, навряд чи може якось змінити ситуацію. Те ж саме можна сказати і про податок на спадщину. Всі збори в першу чергу вдарять саме по самій незаможній частини населення.