Амортизаційні групи

Будь-яке майно підприємства або організації підлягає амортизації, тобто віднесенню частини вартості на готову продукцію у міру старіння основного засобу або іншого активу. У практиці бухгалтерського обліку прийнято поділ майна на окремі амортизаційні групи. Розподіл конкретного активу в ту чи іншу групу здійснюється на основі визначення терміну його служби.

Максимальним терміном служби активу називають час його корисного використання, тобто той період, протягом якого обладнання справно виконує своє призначення. Керівник має право самостійно встановлювати цей термін, він фіксує його в документах при введенні активу в експлуатацію, після реконструкції чи модернізації, так як будь-яке поліпшення стану майна відповідно, збільшує термін їх корисного використання. Головне - дотримуватися поділ на амортизаційні групи, тобто збільшення тривалості використання має бути в рамках групи, до якої актив був віднесений раніше.

Якщо говорити про амортизацію нематеріальних активів, визначення терміну служби яких неможливо, то в даній ситуації у звітності вказується десятирічний період. Примітний той факт, що даний термін не може бути більше, ніж передбачуваний час функціонування організації в майбутньому.

Отже, перерахуємо основні амортизаційні групи, відповідно до яких проводиться поділ активів організацій. Всього існує 10 груп, розділених по роках. Перша передбачає включення всіх активів з терміном служби не більше двох років, тобто 1-2 року включно. Друга відповідно включає майно, яке прослужить два або три роки. Третя група надає тимчасові рамки від трьох до п'яти років також включно. А четверта - більше п'яти, але до семи років. П'ята амортизаційна група передбачає включення активів, які зможуть справно функціонувати в діапазоні понад семи і до десяти років включно. У шосту групу бухгалтер може сміливо віднести те майно, яке прослужить від десяти до п'ятнадцяти років. Сьома, відповідно, п'ятнадцять-двадцять років. Восьма амортизаційна група включає довговічне майно, яке буде радувати керівника протягом двадцяти або двадцяти п'яти років включно. Дев'ята група допускає строк корисного використання від двадцяти п'яти до тридцяти років. Ну і в останню, десяту амортизаційну групу входять довгострокові активи, строк корисного використання яких перевищує тридцять років.

Такий поділ дозволяє впорядкувати всі активи підприємства і допомагає виробляти своєчасний ремонт або заміну. Після вибуття обладнання з виробничої діяльності припиняється нарахування на нього амортизації. Існує кілька способів визначення суми щомісячних амортизаційних відрахувань, головним з яких вважаються лінійний і нелінійний. При визначенні розміру відрахувань на базі лінійного методу за основу береться твір початкової вартості активу, тобто вартості самого майна та суми витрат на його доставку, установку, комплектацію, і норми амортизації, яка розраховується для конкретного об'єкта. Якщо використовувати нелінійний метод, то розрахунок проводитиметься на основі залишкової вартості майна та амортизаційної норми. Який саме спосіб вибрати, юридична особа вирішує самостійно. Також воно може за власним бажанням змінити його, але не раніше, ніж у наступному звітному періоді.

Отримувані кошти формують єдиний амортизаційний фонд, який надалі допомагає підприємству в розвитку або в розширенні діяльності. Отже, амортизаційні відрахування витрачаються на закупівлю нового майна або інших активів, які замінюють вбивши, або інвестуються в довгострокові проекти. Після вибуття обладнання отримані відрахування за весь період його функціонування порівнюються з первісною вартістю. На підставі цього аналізу з поділом на амортизаційні групи виявляється збиток або прибуток.