Залишкова вартість основних засобів

Залишкова вартість основних засобів відповідає їх первісної вартості за винятком амортизації, що нараховується протягом строку експлуатації.

Під час корисного застосування основних засобів виробляють амортизаційні відрахування, щоб справити накопичення коштів для відновлення схильних моральному і фізичному зносу основних засобів. На розмір даних відрахувань впливає термін корисної експлуатації. Під цією категорією розуміють часовий відрізок, коли використання об'єкта приносить певний дохід підприємству і служить засобом для досягнення поставлених цілей.

Залишкова вартість основних фондів

Період корисної експлуатації розраховується на підставі прогнозованої тривалості експлуатації об'єкта з необхідними параметрами потужності, продуктивності і ступеня зносу за певних умов роботи організації. Умови експлуатації залежать від кількості змін роботи, ефективності проведення ремонтних і профілактичних робіт, агресивності навколишнього впливу. Критерієм для визначення періоду корисної експлуатації об'єкта виступають нормативні та правові умови роботи об'єкта. Наприклад, при передачі основного засобу в довірче управління визначення терміну його корисної експлуатації буде здійснюватися відповідно до пунктів договору.

Щоб розрахувати залишкову вартість, випливає з початкової вартості основного засобу відняти суму амортизаційних відрахувань. Залишкова вартість часто називається балансовою, тому що знаходить відображення в балансі підприємства. Внаслідок того, що фактором визначення балансової вартості основного капіталу виступає первісна вартість, від її реального точного визначення залежить і коректність визначення залишкової вартості об'єкта. До того ж від розміру первісної вартості залежатиме обсяг амортизаційних відрахувань. За методологією визначення початкової вартості не враховуються такі чинники, як інфляційні, інноваційні процеси, які знижують собівартість виробництва, а заодно, і вартість основних активів.

Таким чином, у міру зміни ринку основних засобів підприємство регулярно виконує переоцінку, яка змінює первісну вартість. Зазвичай таку переоцінку виробляють на початку кожного року.

У бухгалтерії залишкова вартість відображається на двох рахунках «Амортизація основних засобів» - 02 і «Основні засоби» - 01, які враховують рух і стан основних фондів.

Перший з перерахованих рахунків показує амортизаційні накопичення. У його дебет включають списання амортизації у разі вибуття основного засобу і коригування, що виникає при переоцінці у разі зменшення початкової вартості. Кредит рахунку відображає початкове сальдо, нараховану амортизацію та вироблену коригування при збільшенні після переоцінки початкової вартості основного засобу. Кінцеве сальдо відображає суму накопичень амортизації.

За рахунком «Основні засоби» показується їх стан по відновної вартості. Дебет цього рахунку враховує відновну вартість залишилися основних засобів, початкову вартість нових активів і зростання початкової вартості у зв'язку з переоцінкою або реконструкцією. Кредит відображає первісну вартість вибуття основних активів, яку ділять на суму, в якій значиться залишкова вартість і амортизаційні відрахування.

За допомогою обох рахунків визначається реальна залишкова вартість, яка розраховується як різниця сальдо рахунку «Основні засоби» і рахунку 02.