Загадки історії - хто написав Біблію?

Біблію називають по-різному: Книга книг, Книга Життя, Книга Знань, Вічна Книга. Незаперечний її величезний внесок у духовний розвиток людства протягом багатьох сотень років. За біблійними сюжетами написані художні тексти та наукові трактати, живописні полотна і музичні твори. Образи з Вічної Книги відображені на іконах, фресках, в скульптурах. Сучасне мистецтво - кінематограф - не оминуло її стороною. Це найпопулярніша і читається книга з усіх, що коли-небудь тримала людська рука.

Однак, люди давно задалися питанням, на яке абсолютно однозначної відповіді не дали дотепер: а хто написав Біблію? Чи справді вона - промисел Божий? Чи можна беззастережно довіряти тому, що там написано?

До історії питання

Нам відомі такі факти: Біблія писалася майже два тисячоліття тому. Точніше, трохи більше тисячі шестисот років. Але от питання хто написав Біблію не зовсім коректний з точки зору людей віруючих. Чому? Тому що точніше буде сказати - записав. Адже створювали її в різні епохи представники різних соціальних верств суспільства і навіть різних національностей. І записували не одним свої власні роздуми, спостереження над життям, а те, що підказував їм Господь. Вважається, що тими, хто написав Біблію, керував сам Бог, вкладаючи Свої думки в їх свідомості, водячи їх рукою по пергаменту або папері. Отже, хоч і писалася Книга людьми, в ній міститься саме слово Боже і нічиє інше. В одному з текстів Священного Писання про це сказано прямо: воно «богонатхненне», тобто натхненне, вселено Всевишнім.

Але в Книзі чимало нестиковок, суперечностей, «темних плям». Щось пояснюється неточностями перекладів канонічних текстів, щось помилками тих, хто написав Біблію, щось нашим недомислом. До того ж багато текстів Євангелія були просто знищені, спалені. Багато хто не увійшли в основний зміст, стали апокрифічними. Мало кому відомо, що більшість фрагментів Святого Письма було допущено до широких мас після того чи іншого Вселенського собору. Тобто, як би дивно це не здавалося, але людський фактор зіграв далеко не останню роль у втіленні промислу Божого.

Чому Біблію саме писали, а не передавали, скажімо так, її зміст з вуст в уста? Думається, тому, що при усній формі одне забулося б, інше передалося в спотвореній формі, з домислами чергового «оповідача». Письмова фіксація дозволяла уникнути втрати інформації або самовільних її трактувань. Таким чином забезпечувалася деяка її об'єктивність, з'явилася можливість перевести книгу на різні мови, донести її безлічі народів і націй.

Чи дозволяє все вищесказане стверджувати, що автори всього лише механічно, бездумно записували думки «зверху», немов сомнамбули? Не зовсім так. Приблизно з четвертого століття святі, посівши Біблію, стали вважатися її співавторами. Тобто особистісний елемент став мати місце. Завдяки цьому визнанню з'явилися пояснення стилістичної неоднорідності священних текстів, смисловим і фактичним різночитань.

Таким чином, серед віруючих прийнято вважати, що Біблія - це і слово Святого Духа, і божих людей, святих апостолів, її творили. Це свого роду досвід духовний, відображений на мові людському.

Розділи Біблії

Всі ми знаємо, з чого складається Біблія - зі Старого та Нового Завітів. Старий Завіт - все, що було до Різдва Христового. Це історії про створення світу, про іудеїв, народі Божому. Варто згадати, що для євреїв священну силу має тільки перша частина Євангелія. Біблія Новий Завіт ними не признається. А решті християнський світ навпаки - живе за канонами і заповідям другої частини Біблії.

Обсяг Старого Завіту тричі перевищує обсяг Нового. Обидві частини взаимодополняются і окремо не зовсім зрозумілі. Кожен містить перелік власних книг, які можна розподілити по групах: повчальні, історичні та пророчі. Загальна кількість їх одно шістдесяти шести та складено тридцятьма авторами, серед яких були пастух Амос і цар Давид, митар Матфей і рибалка Петро, а також лікар, вчений і т.д.

Деякі уточнення

Залишається тільки додати, що для людей, далеких від віри, Біблія - чудовий літературний пам'ятник, який пережив століття й заслужив право на безсмертя.