Імуностимулятори та імуномодулятори: загальна характеристика

Слабкість імунної системи, на жаль, є основною причиною переважної більшості вірусно-інфекційних захворювань. Імуностимулятори та імуномодулятори покликані підвищити резистентність організму до впливу сторонніх мікроорганізмів. Це тільки одна сторона впливу препаратів цієї групи на біологічні захисні процеси. Інше їх призначення, яке можна назвати основним, полягає в зміцненні і корекції імунної системи з метою профілактики та лікування важких аутоімунних патологій.

Імуностимулятори та імуномодулятори являють собою велику групу препаратів біологічного, мікробіологічного або синтетичного походження, які ефективно впливають на захисний механізм людського організму. Цікавою особливістю таких речовин є те, що вони можуть мати різноспрямований дію, яка безпосередньо залежить від його вихідного стану.

Імунна система, мабуть, сама унікальна в нашому організмі, оскільки є його вірним стражем, покликаним нейтралізувати хвороботворні вплив чужорідних антигенів. І коли вона самостійно не справляється з «мікромонстрамі» нашого світу, на допомогу їй приходять імуностимулятори та імуномодулятори. Хоч ці препарати і схожі за своїм фармакодинамічним властивостям, тим не менше, між ними є кілька суттєвих відмінностей.

Всі речовини для підвищення тонусу і поліпшення захисних функцій організму діляться на дві основні категорії - імуностимулятори та імуномодулятори. Перші служать виключно для стимуляції однієї з ланок (найслабшого з них) нашої біологічної захисної системи і поліпшення її фізіологічних характеристик.

Основне завдання препаратів другої категорії - створення балансу і рівноваги між усіма складовими імунної системи. Іншими словами, ці речовини покликані привести їх до єдиного фізіологічного знаменника шляхом зниження активності одних ланок захисної ланцюга та підвищення функціональності інших. Наприклад, імуномодулятори при застуді демонструють досить високий ступінь ефективності.

Особливе місце серед імуномодуляторів займає група інтерферонів - білкових речовин, що виробляються клітинами організму у відповідь на вірусні атаки. Принцип їх дії полягає в тому, що вони прикріплюються до клітинних мембранним тканинам, запускаючи захисний протиінфекційний механізм. Синтетичні інтерферони органічно доповнюють собою біологічні аналоги, секретуються клітинами організму.

Але найефективніші імуномодулятори все ж служать для боротьби з небезпечними аутоімунними патологіями. Наприклад, препарати підкатегорії імунодепресантів вельми успішно використовуються для підтримуючої терапії при такому невиліковне неврологічному захворюванні як розсіяний склероз. Як правило їх дія спрямована на придушення гостроти запальних процесів. Такі препарати характеризуються швидким і хорошим клінічним ефектом. В основі етіопатогенезу безлічі аутоімунних захворювань та алергічних процесів лежить дисбаланс певних клітин, який всі препарати даної групи усувають з різним ступенем ефективності.