Риболовля влітку на Байкалі. Риболовля в дельті Селенги влітку

Оспіване у піснях, легендах і віршах, це унікальне озеро століттями розбурхує уяву людей. Йдеться про найбільший прісному водоймі – про Байкалі. Ті, хто не був на ньому жодного разу, насилу представлять собі більше тридцяти тисяч квадратних кілометрів блакитний поверхні, часом приховує під собою близько тисяча шістсот тридцять сім метрів глибини.

Про Байкалі

Тут найчистіша вода, дивовижний повітря, багато сонячних днів у році, що для даного регіону велика рідкість, тайга, білосніжні гори і, звичайно, багата флора і фауна. Кажуть, що тут людина з вудкою дізнається, що таке щастя. Фахівці поділили Байкал на три частини: на південну, яка простягається від Іркутська в напрямку селища Култук, на середню – район острова Ольхон, і північну. З них рибалки освоїли в основному тільки перші дві. На південний Байкал можна потрапити на автотранспорті або залізницею, а в середню, крім машини, літають ще й літаки.

Підводні мешканці

В озеро впадає майже сотні сорок річок – великих і маленьких струмків, тоді як витікає лише Ангара. У ньому мешкає сорок дев'ять видів риб, серед яких чорний і білий харіус, знамениті омуль і сиг, а також таймень, осетер, щука, минь і ін. Спортивний інтерес у рибалок викликають багато видів. Однак першість насамперед у омуля, харіуса, щуки і окуня. Куди менше тут ловлять яльця й сорога.

Харіуса на Байкалі удят найчастіше з берега. І це недивно: рибалити на човнах небезпечно, оскільки на воді людини можуть підстерігати раптово починаються ураганні вітри, які забирають і перекидають надувне і навіть моторне плавзасіб. Взагалі, погода тут вельми підступна. Сильні вітри на озері мають сезонну періодичність: вони змінюють силу або напрямок в усі пори року.

У холодний сезон повітряні потоки йдуть з суші на воду, тоді як в теплу пору – навпаки. Восени, а також на початку грудня, коли Байкал ще не встиг покритися льодом, тут з особливою силою лютує сарма. Вона добре знайома професіоналам. Цей вітер досягає швидкості в сорок метрів в секунду. Він налітає раптово і може відразу погубити людину, що опинилася на воді. С не менш постійним завзятістю, хоч і з меншою силою, уздовж берега дме Култук, а з півночі приходить холодне верховик. З боку східного напрямку починається баргузин.

Особливості лову

Риболовля на озері Байкал влітку характеризується тим, що вона не настільки легка, як, наприклад, восени або навесні. У жарку пору у воді утворюється природна багатюща кормова база. Про це свідчить достатня вгодованість харіуса. Велику частку в харчуванні цієї риби становлять ручейники і молюски, однак основний корм – це рачки-бокоплави. Присутність харіуса позначається численними сплесками, спостережуваними в прибережній зоні озера. На думку рибалок, ловити харіуса краще взабродку, оскільки діставати його досить важко.

Риболовля влітку на Байкалі цікава тим, що видобуток знаходиться часто у прибережної смуги. Береги озера, місцями положисті, часто дуже круто обриваються. У пологих ділянок риба в основному не велика, частіше зустрічається у урізів. Великі особини знаходяться на такому віддаленні, що діставати їх навіть при далеких закинув буває дуже непросто. Харіус підходить до берега там, де є нагромадження великих каменів або осипів, обриваються і круто йдуть в глибину.

Риболовля влітку на Байкалі має свої особливості. Оскільки в озері течії переміщують величезні водяні маси вздовж берегів, це потрібно враховувати під час вудіння. При закиданні під водою виявляється тільки частина волосіні, а тому потрібно весь час підтримувати натяг. В іншому випадку приманку затягне під валуни. У першій половині червня ручейники, що знаходяться на донних каменях, спливаючи на поверхню, перетворюються на метеликів. Саме в цей час і починається риболовля на Байкалі влітку. Фото харіуса, цілими косяками підходящого до берегів на жирування, не залишає байдужим навіть початківця мисливця. Однак таке розмаїття легкої їжі деколи приводить до того, що риба починає погано брати іншу наживку або штучну приманку.

Ловля харіуса влітку

Ранніми ранковими годинами, поки сонце ще не встигло нагріти камені, видобуток, підпливаючи до берегів, очікує, коли незліченні крилаті метелики почнуть підніматися в повітря і падати в озеро. У цей час кращі снасті для риболовлі на Байкалі влітку – це ті, які мають вантажні мушки. З підйомом метеликів харіус починає суцільний жор, знімаючи з поверхні комах, а тому клювання на штучну мушку в цей період повністю припиняється.

Взагалі, риболовля влітку на Байкалі на харіуса буває уловистою з використання верхової снасті і таких же сухих мушок. Такий лов значно простіше, ніж з вантажною, оскільки з останньою, на думку професіоналів, важче підбирати приманку і визначати глибину.

Оснащення

Риболовля влітку на Байкалі вимагає верхову снасть набагато більшого розміру, ніж та, яка використовується в річках. Та й закидається вона далі. Сезон лову починається з моменту скасування заборони і триває аж до перших осінніх заморозків. Тут найкраще «працює» спосіб лову з підсадки коника, який місцеві жителі називають «бутерброд».

На донку з «верховушкой» в затоках, відокремлених від озера вузькими протоками, можна зловити щуку, окуня і навіть язя. Іноді в них запливає і харіус. Однак тим, хто ловить в основному на спінінг, найбільший інтерес представляє саме щука, яка, судячи зі слів старожилів, часто доходить до п'ятнадцяти кілограмів у вазі. Саме такий трофей – мрія кожного, кого вже давно полонила риболовля.

На Малому морі

Байкал влітку буває багатолюдний. Сюди приїжджають туристи з усієї країни. Багато місцевих жителів проводять вихідні на Малому морі – в тій частині Байкалу, яка знаходиться між західним узбережжям і островом Ольхон. Ця ділянка – унікальне водний простір, яке славиться своїм особливим мікрокліматом. Мале море характеризується досить звивистій береговою лінією, що утворює численні мілководні бухти.

Саме ці місця і вважаються найбільш популярними для тих, кого приваблює риболовля на Байкалі влітку дикуном.

Тут можна зловити знаменитого омуля і, звичайно, харіуса, є також щука, окунь і багато інших видів. І хоча багато хто воліє приїжджати сюди тільки влітку, тут, на Малому морі не менш популярна і зимова риболовля.

У дельті Селенги

На Байкалі влітку багато відпочиваючих. По його берегах побудована велика кількість туристичних баз. Серед них чимало таких, які розташовані в таких місцях, куди доступ можливий тільки на автомобільному транспорті. У важкодоступні зони в літні місяці можна добиратися не тільки на машині, але і за допомогою водних плавзасобів. Селенга, впадаючи в Байкал, утворює дуже велику за розмірами дельту. Вона занесена в список природних явищ світової значимості, що володіють унікальністю, і входить в охоронну зону на Байкалі – ділянку всесвітньої спадщини в ЮНЕСКО.

Дельта Селенги вже давно перетворилася на місце, де мешкають багато видів риб: тут дуже багато окуня і плотви, частої в улові рибалок здобиччю є щука і язь. Сильні повені, які сталися в дев'яностих роках минулого століття, сприяли поширенню в ній і заплилого з басейну річки Амур ротана.

Риболовля в дельті Селенги на омуля результативніше всього проходить в серпні, хоча багато хто вважає, що краще цю чудову рибу ловити взимку. Основний наживкою для неї є дрібні рачки бокоплави.

У літній час відмінних результатів можна досягти, ловлячи омуля на прожектор або «на фару». У нічній темряві човен випливає на глибокі місця в дельті річки, потім на вибраній точці направляється в воду промінь прожектора. На яскраве світло збираються численні бокоплави, які є основним кормом для байкальської омуля. І через кілька хвилин до скупчення рачків починають тягнутися зграї заповітної видобутку. Ловлять омуля голими гачками: нав'язують на основну волосінь безліч повідків, потім опускають цю снасть у воду, постійно змінюючи глибину лову.

І на останок

Унікальність озера Байкал незаперечна. Тому необхідно зберігати цю справжню перлину в первозданному вигляді, що не вигрібаючи рибу, яка в ній водиться, мережами, просто заради короткочасної наживи.