Порівняння «Пророка» Лермонтова і Пушкіна. Різні погляди на одну й ту ж тему

XIX сторіччя подарувало російській літературі двох чудових поетів і прозаїків, талант яких захоплює вже не одне покоління. Олександр Пушкін і Михайло Лермонтов мали унікальний поетичний дар, завдяки якому за короткий період часу змогли написати величезну кількість творів. Письменників багато об'єднувало, але в той же час у кожного з них було своє світогляд і світовідчуття, що дуже добре видно з їх однойменних віршів. «Пророк» Пушкіна і Лермонтова відображають розуміння призначення поета обома авторами.

Олександр Сергійович у своїй творчості віддавав перевагу вірити в те, що світ буде краще, заряджав читачів оптимізмом, силою духу, передчуттям торжества. Михайло Юрійович писав твори, які зачаровують гіркої сумом, щемливої сумом, хворобливими переживаннями, тугою від того, що неможливо досягти ідеалу. Порівняння «Пророка» Лермонтова і Пушкіна дозволяє зрозуміти настрій і почуття авторів. Хоч Михайла Юрійовича і називають наступником Олександра Сергійовича, але ці поети були абсолютно різними як у житті, так і в творчості.

Лермонтов свій вірш написав у 1841 році, через 15 років після Пушкіна. Цей твір є логічним продовженням першого вірша. Якщо в першому розповідалося про блукання людини по пустелі і придбання ним пророчого дару, то друга робота описує його поневіряння серед натовпу. Зв'язок з біблійними персонажами і наділення надприродним даром - це те, що об'єднує «Пророк» Пушкіна і Лермонтова.

Вірш Олександра Сергійовича описує переродження звичайної людини в розуміючого, всезнаючого і мудрого пророка, чия доля тепер полягає в повчанні людей на шлях істинний. Він повинен ходити по землі і говорити правду, доносити істину до людських сердець. Автор звертається до всіх поетам, наділеним даром, щоб вони через свої роботи говорили з суспільством, перевиховували його, відкривали очі на правду.

Порівняння «Пророка» Лермонтова і Пушкіна дозволяє виявити суттєві відмінності між роботами. Михайло Юрійович починає свій твір з того, на чому закінчив Олександр Сергійович. Далі він розповідає, що пророчий дар приніс йому дуже багато болю і страждань, змусив випробувати повне відчуження з боку суспільства. Пророк не вміє брехати, він говорить тільки правду, а людям це не подобається. Натовп воліє спокій, а не горіння, навіть якщо при цьому доведеться загрузнути в невігластві.

У першому вірші людина перебуває у піднесеному настрої від того, що на нього покладена благородна місія, а в другому описується повне розчарування, дар стає прокляттям, ось що показує порівняння «Пророка» Лермонтова і Пушкіна. У першому творі герой виглядає урочисто і велично, у другому викликає співчуття. Порівняння «Пророка» Лермонтова і Пушкіна дає розуміння того, наскільки по-різному може бути висвітлена одна і та ж тема різними письменниками. Олександр Сергійович вказує істинний шлях поета, а Михайло Юрійович пояснює, наскільки він трагічний і складний.