Нетрадиційні види уроків

Наставники молодої вчительки запитали свою підопічну, як пройшов її перший урок, чи задоволена вона класом. «Так, добре працювали, - відповіла вона, - активно, руки тягнули». Досвідчені педагоги відкрили їй секрет. Перед уроком вони спеціально розсадили клас, в середньому ряду - сильних учнів, біля вікна - «посередній», а ближче до дверей - найслабших: «Так хто у тебе працював?» Збентежена вчителька зрозуміла, що активні були сильні і частково середні хлопці. «А ці та самостійно працювати зможуть, - зауважили їй. - Ти їм не дуже-то потрібна». Цей приклад зі шкільної практики приводить в книзі «Нескучная школа» А. Єршова. Автор не уточнює, який це урок. Це і неважливо, адже який би це не був предмет, які б не були види уроків, байдужих учнів не повинно бути. І все ж особливо сумно, коли подібне трапляється на уроці літератури, предметі, який має стільки можливостей зацікавити всіх учнів, незалежно від ряду, на якому вони сидять.

Головна проблема

Проблема зацікавленості - головна в шкільному навчанні. Саме завдяки інтересу процес отримання знань стає рушійною силою інтелектуального, морального та емоційного розвитку особистості. Розуміння учнями важливості вивчення предмета, їх залучення до процесу самостійного пошуку знань, різноманітність навчальної діяльності, яскравість матеріалу, емоційний відгук і зацікавленість вчителя - головні показники для виникнення стійкої тяги до навчання. Але традиційні типи та види уроків не забезпечують комплексної реалізації цих умов. Це головна причина, яка спонукає педагогів шукати нові, нетрадиційні підходи до організації шкільного уроку.

Нетрадиційний урок як вирішення проблеми

Поки методисти намагаються створити загальноприйняту класифікацію, нестандартні види уроків вже міцно влаштувалися в шкільній практиці. Їх вже дуже багато, і вибираючи з безлічі той варіант, який потрібен, вчитель може керуватися лише інтуїцією. Такий вибір призводить до істотних недоліків, що знижує ефективність навчання. Це стихійність і безсистемність використання-акцентування форми на шкоду змісту. Нетрадиційні форми використовуються як уроки-одинаки, які ніяк не перегукуються з попередніми заняттями.

Проти штампів і шаблонів

У численних публікаціях паралельно існують два терміни, якими позначаються форми і види уроків, відмінні від загальноприйнятих, - «нестандартні» і «нетрадиційні». Такими сучасна методика визнає уроки:

— зі структуруванням змісту і форми, яке викликає в першу чергу інтерес учнів і сприяє оптимальної реалізації їх потенціала-

— на яких вчитель не дотримується чітких етапів навчального процесу і мінімально використовує традиційні методи проведення уроку-

— з викладанням матеріалу у формі, пов'язаній з асоціаціями та емоціями, які допомагають створити позитивну мотивацію навчальної діяльності-

— на яких не зловживають штампами педагогічних технологій.

Нетрадиційне виконання традиційних елементів

Традиційність звичного уроку полягає насамперед у традиційності його структури: підготовка до навчальної діяльності - перевірка домашнього завдання - мотивація - актуалізація опорних знань - вивчення нового матеріалу - закріплення матеріалу - пояснення домашнього завдання. Ці елементи присутні в структурі більшості типових уроків. Варіюючи тривалістю цих елементів, змінюючи їх порядок, не можна побудувати нестандартні види уроків. Таким способом можна отримати лише різні типи звичайного уроку. Структура ж нестандартного уроку відрізняється нетрадиційним виконанням звичайних елементів. І. В. Малафаік зазначає у своїй «Дидактиці»: «Нетрадиційний урок - це розвиток, рух структури традиційного уроку».

Без відмови від правил

Залежно від характеру навчальної діяльності розрізняють два види нестандартного уроку.

1. З переважанням логічних форм в організації навчальної діяльності: урок-дослідження, урок-лекція, урок-презентація, урок-семінар, урок-звіт, урок-практикум, урок-захист рефератів і проектів.
2. З переважанням емоційно-образних форм організації навчальної діяльності: урок-композиція, урок-монтаж, урок-новела, урок-імпровізація, урок-подорож (екскурсія), урок-п'єса, урок-концерт.

Така кількість різних видів нетрадиційних занять свідчить про прагнення вийти за рамки зразка. Але подолання шаблону не означає відмови від усіх правил. Питання вибору типу і, відповідно, структури уроку не може вирішуватися стихійно. Кожен з названих навчальних занять має своє обличчя, свою неповторну структуру, адже «не може бути двох абсолютно схожих уроків» (Ф. Ф. Бугайко). У той же час вчителю слід пам'ятати, що в побудові шкільних занять, незалежно від їх форми (традиційної чи нетрадиційної), є загальні закономірності. Дидакти та методисти виділяють такі фактори, що впливають на моделювання структури уроку літератури:

— вимоги програми, які конкретизуються безпосередньо в цілях уроку-

— послідовні завдання (структурні елементи), за допомогою виконання яких досягається дидактична мета заняття-

— тип уроку, який визначається його цілями.

Всі елементи будь-якого нестандартного навчального процесу, крім структурних, є для нього обов'язковими і незмінними.