Феодально-кріпосницька економіка

Феодально-кріпосницька економіка прийшла в Європі на зміну рабовласницькому способу господарювання в третьому-четвертому столітті нової ери. Зміна не була одномоментною, поступово, з десятиліття в десятиліття землевласники, котрі застосовували у своїх латифундіях працю рабів, стали звертати увагу на те, що економічна ефективність маєтків почала неухильно знижуватися. Це було пов'язано із загальною кризою рабовласницької системи: завойовницькі війни Риму поступово зійшли нанівець, приплив рабів ззовні вичерпався, а невільницькі сім'ї ніколи не були багатодітними. Та й у міру розвитку агрономічної культури які не зацікавлені в результатах своєї праці раби і не могли і не хотіли якісно обробляти неабияк виснажені землі.

Що прийшла на зміну рабовласницькому Риму переважно кріпосницька Візантія відразу показала свою економічну спроможність. Варварські королівства, що виникли на місці Західної Римської Імперії, теж не були рабовласницькими. З цього моменту почалося поступове розвиток і вдосконалення системи господарювання, яка пізніше отримала назву «феодально-кріпосницька економіка». Рецидиви рабовласництва в Європі (в першу чергу, в мусульманських державах) ніколи не відігравали значної економічної ролі.

Феодально-кріпосницька економіка могла задовольняти потреби соціуму лише при порівняно низькому рівні потреб. Наявність великої кількості дрібних особисто невільних власників не сприяло інтенсивному розвитку господарства. Продуктивність праці в цих умовах не могла бути високою. Правда, це не стосувалося міст. Недарма у середньовіччі з'явилася приказка: «Повітря міста робить вільним». Селянин, який зумів втекти від свого сеньйора і прожити кілька років у місті, ставав юридично вільним. Коли ми говоримо «феодально-кріпосницька економіка», під цим розуміємо середньовічний спосіб ведення тільки сільського господарства. Міста в той час були локомотивами історії, в них раніше почали проявлятися зачатки нових, капіталістичних відносин: з'явилися мануфактури, розподіл праці.

У міру розвитку суспільства неспроможність кріпацтва ставала очевидною, як за тисячу років до цього - неспроможність рабовласництва. У Європі почалася поступова скасування кріпосного права, феодальна економіка повсюдно відступала перед капіталістичної.

У більшості країн Європи кріпосне право було скасовано протягом вісімнадцятого - першої половини дев'ятнадцятого століття. Одним з останніх держав була Російська імперія, де кріпосне право ліквідовано в 1861 році. Пізніше Росії кріпосне право скасували тільки в Румунії та Болгарії. У всіх випадках реформи зафіксували вже сформовані нові капіталістичні відносини.

Економічні визначення наукової політекономії, «народилися» в дев'ятнадцятому столітті, стали основою для розвитку суспільних наук в столітті двадцятому. Класична капіталістична і посткапіталістіческом економіка виявилися неймовірно складніше економіки попередніх століть, а економічний примус до праці - куди ефективніше позаекономічного.