Форми наукового пізнання

Наукове пізнання є найскладнішою системою. Складається воно з величезної кількості взаємопов'язаних компонентів. Мова йде про судженнях, поняттях, умовиводах, категоріях, законах і принципах науки. Дані компоненти є відносно простими. Крім них існують і більш складні форми наукового пізнання. Мова йде про теорії, гіпотези і проблеми.

Рівні та форми наукового пізнання

Розглянемо все по порядку. Основні форми пізнання включають в себе проблему. Варто почати з того, що в розвитку наукового знання завжди виникає ситуація, пов'язана з тим, що з'являються явища, які просто-напросто неможливо пояснити способами, які використовувалися раніше. Причина в тому, що науковий категоріальний апарат, як і існуючі знання, періодично просто-напросто застаріває. Описану ситуацію прийнято називати проблемною. Постановка наукової проблеми здійснюється після визнання існування суперечності між потребою у подальшому розвитку та обмеженістю наявних в даний момент знань.

Проблемою прийнято називати питання або комплекс питань, об'єктивно виникають у ході розвитку пізнання. Мається на увазі те, що рішення таких моментів представляє теоретичний або практичний інтерес.

Проблема має багато спільного з питанням, проте дані поняття ніхто і ніколи не ототожнює. Суть в тому, що питання може бути вирішене за допомогою знань, розроблених іншою наукою.

Розвиток науки здійснюється за допомогою постановки проблем і знаходження способів і шляхів їх вирішення. В результаті даного процесу досить часто змінюються всілякі методологічні та теоретичні уявлення. Нерідко трапляється і зміна існуючих та загальновизнаних догм.

Форми наукового пізнання включають в себе і гіпотезу. Суть в тому, що саме з її висунення починається дослідження виниклих проблем. Взагалі ж слід зазначити, що гіпотеза являє собою не що інше, як є обґрунтованим припущення, яке висувається для того, щоб з'ясувати закономірності, а також причини розглянутих явищ.

Форми наукового пізнання важливі всі без винятку. Значення гіпотези полягає в тому, що вона є не просто припущенням, а припущенням науково обгрунтованим. Цим, в принципі, вона в першу чергу і відрізняється від всіляких припущень. Вона завжди спирається на теорії, факти, докази і так далі.

У гіпотези є свої власні характеристики. До них слід віднести максимальну простоту, проверяемость та інше. Кожна гіпотеза проходить три етапи. До них слід віднести побудову, при якому відбувається збір і первинна перевірка необхідного матеріалу, перевірка, при якій вивчаються всі витікаючі слідства, доказ, при якому за допомогою існуючих фактів обгрунтовуються всі висунуті припущення.

У кінцевому підсумку будь висунута наукова гіпотеза повинна бути спростована або доведена. Доведена гіпотеза стає науковою теорією.

Наукова теорія також включена у форми наукового пізнання. У широкому сенсі під нею розуміється специфічний вид духовної діяльності, який спрямований саме на придбання нових та удосконалення старих знань. У даному випадку діяльність теоретична буде мати багато спільного з практичної.

Взагалі ж теорія як форма наукового пізнання завжди розглядається саме як форма достовірного організованого знання про певну предметної області, яка описує, пояснює, пророкує розвиток, а також функціонування об'єктів, що відносяться до даної області. Важливою функцією теорії є організація знання.