Система національних рахунків - економічний «портрет» держави

Діяльність економічного суб'єкта будь-якого рівня - будь то окрема фірма або ціла держава - повинна враховуватися і відображатися у звітності, яка допомагає аналізувати поточний стан справ і складати прогнози на майбутнє. Однак, якщо у випадку з фірмою складання звітності є стандартною процедурою, яка потребує великих витрат праці, то у випадку з державою все набагато складніше - все економічне життя країни за рік неможливо формалізувати до стандартного звіту про фінансові результати. Система національних рахунків була спеціально розроблена для того, щоб всі держави світу мали можливість складати стандартизовану і зручну для сприйняття звітність, яку згодом використовувати як усередині країни, так і на зовнішньому рівні. Про те, з чого складається СНС і які її особливості, ми розповімо в даній статті.

Система національних рахунків являє собою великий комплекс взаємопов'язаних показників, які розраховуються на підставі даних статистичного обліку. СНС формувалася під впливом необхідності збирати та систематизувати дані про господарської діяльності держав. Перші спроби створення прототипу системи національних рахунків відносяться ще до тридцятих років двадцятого століття - Кейнс і його послідовники розуміли, що макроекономічне регулювання неможливо здійснювати, не маючи при цьому повної картини національної економічної системи. Найбільш же сильний поштовх до розвитку СНС отримала в кінці сорокових років, після створення таких міжнародних організацій, як ООН, група світового банку та МВФ. Оскільки перераховані вище організації займалися, в числі іншого, і кредитуванням держав, їм було необхідно на підставі якихось показників оцінювати кредито- і платоспроможність своїх боржників, тому саме завдяки їх зусиллям СНС були розроблені основні принципи роботи і показники системи національних рахунків. Перший офіційний стандарт СНР був прийнятий в 1953 році, другий - в 1968 році, третій - в 1993, а останній, діючий і сьогодні - в 2008 році. Поява нових стандартів пов'язано зі зміною структури світової економіки: переходом розвинутих країн до діяльності у сфері надання послуг, появою нових галузей виробництва, діяльністю транснаціональних корпорацій і так далі.

Система національних рахунків оперує такими показниками:

1) ВВП і ВНП - дані два показники являють собою суму вартостей всіх вироблених товарів і послуг в країні. Різниця між валовим національним і внутрішнім продуктами полягає в тому, що поняття «внутрішній» включає в себе вартість продукції, виробленої нерезидентами на території держави, а поняття «національний» продукцію нерезидентів до уваги не бере, зате включає продукцію, вироблену резидентами держави за кордоном.

2) Валове споживання - відображає суму вартостей всіх придбаних з метою споживання товарів і послуг. Відзначимо, що розрізняють виробниче (купівля напівфабрикатів з метою подальшої переробки) і кінцеве споживання.

3) Валове нагромадження - даний показник дає уявлення про загальну суму накопичення капіталу як фізичними, так і юридичними особами. Включає депозити в банках, гроші на поточних рахунках, а також операції з придбання та поліпшення необоротних активів.

4) Валові інвестиції - дає уявлення про загальну суму вкладених резидентами грошей. На підставі показників №№2, 3 і 4 розраховуються норми споживання та інвестування, які представляють собою важливі показники мультиплікації (співвідношення приросту ВВП до досконалим витратам або інвестиціям)

5) Зовнішньоторговельне сальдо - показує, наскільки вигідне положення займає країна на світовому ринку, чи є вона чистим експортером або ж імпортером продукції.

Система національних рахунків сьогодні є тим інструментом, без якого неможливо уявити собі сучасну економічну науку. Знання і розуміння принципів роботи і розрахунку основних показників СНР є основоположним для розуміння як макро- так і мегаекономіческіх процесів.