Коефіцієнт критичної ліквідності як індикатор платоспроможності.
Щоб виробнича та інша діяльність була неперервна, кожне підприємство повинно бути платоспроможності та ліквідності. Як ви знаєте, ліквідність увазі здатність того чи іншого майна трансформуватися в грошову форму. Проте в даному контексті ліквідність підприємства означає його здатність вчасно і в повному обсязі розраховуватися за своїми зобов'язаннями. Очевидно, що найбільший інтерес представляє можливість фірми повернути свої найбільш термінові борги. Настільки ж очевидно, що для цього у організації має бути достатньо ліквідного майна. Оцінку цій достатності проводять за допомогою особливої групи показників - коефіцієнтів ліквідності. До них відносять коефіцієнт критичної ліквідності, загальної та абсолютної ліквідності.
Самий загальний показник якраз і носить характерну назву - загальний показник покриття. Він характеризує достатність ліквідного майна фірми для покриття її самих термінових зобов'язань. Як і всі показники ліквідності, даний коефіцієнт розраховується як відношення. Для розрахунку коефіцієнта необхідно розділити оборотні активи фірми на величину її короткострокових зобов'язань. Варто відзначити, що для показників ліквідності встановлені нормативні значення, зокрема, даний коефіцієнт повинен бути більше 1, але менше 2. Нижня межа визначає достатність майна для покриття боргів, а верхня - ефективність використання цього майна. Більш ніж дворазове перевищення сукупної величини оборотних активів над терміновими зобов'язаннями свідчить про неефективність їх використання. Якщо виключити з розрахунку суму сформованих запасів, то можна визначити коефіцієнт критичної (швидкої) ліквідності.
Сенс виключення запасів полягає в тому, що вони, з одного боку, є найменш ліквідної складової оборотних активів, а з іншого боку, при реалізації часто дозволяють виручити лише менше половини вартості. Таким чином, коефіцієнт критичної ліквідності показує достатність ліквідних коштів у підприємства для покриття боргів у разі стягнення всієї величини дебіторської заборгованості. З особливостей розрахунку стає видно, що даний коефіцієнт не може бути більше розглянутого раніше, а нижня його межа також встановлена на рівні 1 і ставить вимогу по ліквідності. При розрахунку даного коефіцієнта може знадобитися певне коригування, яка дозволить врахувати тільки ліквідне майно. Справа в тому, що частина виключених запасів може виявитися більш ліквідною, ніж включена в розрахунок дебіторська заборгованість або фінансові вкладення. Переважно це відноситься до тієї частини готової продукції, яка реалізується на умовах передоплати. Вартість цієї частини запасів слід включити в розрахунок. Що ж стосується сум сумнівної дебіторської заборгованості, то її необхідно з розрахунку виключити, щоб не завищувати коефіцієнт. Крім того, слід не враховувати в розрахунку неліквідні фінансові вкладення. Визначений таким чином коефіцієнт критичної ліквідності буде набагато більш точним і наближеним до реальної ситуації.
Якщо ж у чисельнику показника залишити лише абсолютно ліквідне майно, тобто гроші і майно, яке визнається їх еквівалентами, то результатом буде значення показника абсолютної ліквідності. Він описує частку зобов'язань, яка може бути погашена миттєво.
Дані коефіцієнти повинні обов'язково піддаватися аналізу. Найпростіше вивчати їх зміну в динаміці, виявляючи тенденції. Наприклад, якщо коефіцієнт критичної ліквідності за певний період знизився з 1,5 до 0,9, то це однозначно дозволяє судити про погіршення фінансового стану підприємства. Потрібно прийняття управлінських рішень, спрямованих на нормалізацію ситуації.