Виховання дитини в сім'ї: секрети й тонкощі

Виховання дитини в сім'ї - найвідповідальніша робота дорослих. Добрими мамами і татами не народжуються, ними стають. Але все не так просто, як здається на перший погляд.

Формування особистості з малих років

З найменших років дитина росте, розвивається і приймає модель поведінки своїх батьків. Хороший чи поганий приклад наше чадо сприймає як позитивний досвід і намагається відповідати образу своїх рідних. Іноді все відбувається навпаки. Дитина аналізує ситуацію і своє становище, а потім приймає рішення не бути схожим на батька чи матір. Наприклад, якщо батьки палять або зловживають алкоголем, не кажучи вже про наркотики. Бабусі, дідусі, сестри, брати - це теж сприятливе середовище, в якій реалізується виховання дитини в сім'ї.

Добрі казки, задушевні бесіди з малюком, цікаві і захоплюючі історії, де головними героями виступають самі домочадці, сприятливо впливають на його внутрішній світ, допомагають йому сприймати навколишнє, розвивають фантазію. Крім того, можна разом малювати, читати книги, та й казки складати теж. Це допоможе згуртувати родину, дитина відчує себе потрібною і важливою її частиною.

Як впоратися з проблемною дитиною?

Виховання дитини в сім'ї - це не тільки свята. Як на війні, потрібно бути готовим до всього. Адже дитина, хоч і маленький, але людина зі своїми недоліками, часто комплексами і поганим настроєм. Важливо враховувати ці чинники. Головною зброєю є Любов. Дарувати її потрібно багато, а у відповідь ви отримаєте її ще більше. Виховувати свою дитину важко, а чужого - ще складніше. Тому виховання дітей у прийомній сім'ї - відповідальне завдання. Не кожному під силу впоратися з ним.

Виховання дитини в сім'ї складається з кількох аспектів:

middot- увагу-

middot- труд-

middot- спілкування-

middot- похвала.

Дорогі мами й тата, не забувайте враховувати ці особливості виховання дитини в сім'ї. При цьому ви повинні діяти спільно, виробивши спільну лінію поведінки. Адже ваше чадо все відчуває і розуміє. І в гіршому варіанті дитина перестане слухати батьків, відчує їх слабину.

Також обов'язково визначте, до якого типу темпераменту відноситься ваше чадо. Адже одні діти дуже рухливі, веселі і допитливі (сангвінічний тип). Інші образливі і плачуть (меланхолійний тип), зляться, кричить, нервують (холеричний тип) або повільні у своїх вчинках і думках (флегматичний тип). Потрібно бути дуже обережними, щоб не поранити малюка.

Корисна трудотерапія

Праця виховує. Це вже перевірено-переперевірено. Дитина, зібравши свої іграшки сам, уже не буде їх розкидати по всій кімнаті наступного разу. Крім того, у неї розвивається відповідальність за свої дії. Також рекомендується приділяти дитині увагу. Його не повинно бути дуже багато, адже це заважає виробленню самостійності, але і його нестача викликає у дитини почуття неповноцінності, самотності.

Спілкуючись з дитиною, батьки відкривають йому своє серце, а використовуючи у своєму вихованні похвалу, підтримують свою кровинку, розвивають в ній і любов до творчості, і працьовитість, і впевненість.

Всі проблеми починаються з дитинства. Пам'ятайте про це!