Методи оптимізації управлінських рішень як синтезирующий ознака інноваційного процесу

Специфіка здійснення інноваційної діяльності - її різноманітність, процес, який об'єднує в єдине ціле науку, техніку, економіку, управління і підприємництво. За останні роки інноваційний процес істотно еволюціонував і зараз носить багатоаспектний характер. Але його високі затратоемкость і ризикованість, вимагають створення зовнішнім середовищем сукупності умов, що сприяють розвитку інноваційної активності підприємств і переходу на сучасні методи оптимізації управлінських рішень. Розуміння сутності та специфіки інноваційного процесу дозволяє обгрунтувати основні етапи розробки управлінських рішень, акцентувати управлінські впливи на його ключових етапах і використовувати сукупність стимулів найбільш ефективним шляхом.

У науковій літературі представлені численні розробки в галузі вивчення інноваційних процесів. Аналіз численних наукових джерел дозволяє говорити про відсутність одноманітності в трактуванні терміна «інноваційний процес». Наведемо найбільш типові визначення даного поняття. Так, згідно з Міждержавним стандартом ГОСТ 31279-2004, це послідовний процес перетворення нововведення в продукцію, з наступним поданням і виведенням на ринок. Стандарт визначає і загальний вміст робіт в інноваційному процесі: дослідження і розробки, сприяння в реалізації, надання практичної допомоги у застосуванні й обслуговуванні, а також процес генерування адекватних управлінських рішень в рамках його протікання.

З ГОСТІВСЬКА визначенням перегукується таке розуміння інноваційного процесу, в рамках якого він розглядається як процес генезису інноваційних змін, який складається з етапів переходу на відповідні йому методи оптимізації управлінських рішень, в результаті реалізації яких з'являється впроваджена інновація. Іншими словами, це перетворення нових фундаментальних знань в прикладні знання, а також сукупність методів досягнення цих цілей. Слід зазначити, що категорії «інноваційний процес» і «інноваційний цикл» більшість дослідників і нормативних правових актів спеціально не поділяють, використовують як тотожні. Разом з тим в родових поняттях «процес» і «цикл» є відмінності. Так, якщо процес розуміється як послідовні дії, то цикл трактується як «сукупність процесів, що відбуваються в рамках якого-небудь відрізка часу». Тому слід, з одного боку, чітко розрізняти зазначені поняття стосовно до інноваційної діяльності, а з іншого, розуміти їх об'єднуюча ознака - обидва поняття припускають їх розгляд як діяльність по переходу на сучасні методи оптимізації управлінських рішень у бізнесі.

Інноваційний процес припускає, що в ході перетворення нововведення в продукцію воно проходить ряд станів, що змінюють один одного, у тому числі - процес розробки управлінських рішень, які характеризуються активним переходом в управлінні на такі методи оптимізації управлінських рішень, які дозволяють весь процес в цілому зробити найбільш ефективним економічно.

Інноваційний процес як паралельно-послідовне здійснення видів діяльності охоплює сукупність різних видів робіт, аналіз дозволяє в ньому виділити наступні види діяльності та згрупувати їх по 3 стадіями:

1. Отримання нововведення (маркетинг нововведень, їх ініціація (генерація ідей та їх фільтрація, експертиза проекту, конструкторські роботи) -

2. Поширення нововведення (маркетинг, виробництво та сприяння у передачі на ринок і реалізації інновацій, технологічний трансферт і комерціалізація результатів) -

3. Використання нововведення (реалізація нової продукції, сприяння в застосуванні, дифузія інновації (просування нововведення), утилізація.

Таким чином, він базується на сукупності вже наявних знань і досвіду, на які спирається суб'єкт інноваційної діяльності, генеруючи ідею, яка несе новизну. З використанням наявного набору інструментів (інфраструктури) ідея перетворюється в прототип, а потім і в кінцевий продукт.