Що таке професійне вигорання і як з ним боротися?

Останнім часом дуже часто зустрічається такий медичний термін, як «професійне вигорання». Вперше про нього заговорили співробітники Монреальського госпіталю. Багато хто вважає, що дане захворювання - не що інше, як форма депресії. Однак тут є, про що посперечатися.

Вважається, що даний синдром - це одна з форм професійної деформації. Раніше (в 1974 році) з'явилося поняття емоційного вигорання. А ось професійне вигорання - це процес тривалого впливу на організм факторів, що викликають стрес. І вони всі пов'язані з професійною зайнятістю хворого. Тобто дане захворювання - це серйозний хронічний процес.

Як правило, даний синдром розвивається найчастіше у людей, які за родом своєї діяльності постійно спілкуються з людьми або ж зайняті інтелектуальною працею: журналісти, педагоги, лікарі, керівники в різних областях та інше. Професійне вигоряння має кілька ознак. Так, при його розвитку виникає повна апатія до роботи, колегам (навіть якщо раніше ви дружили) і до всього що відбувається, в цілому. Як правило, з'являється невпевненість у собі, людина починає думати, що він в недостатній мірі компетентний, у нього мало досвіду і знань, щоб обіймати дану посаду або посаду.

Як правило, цей синдром має ще ряд фізичних ознак. Справа в тому, що у зв'язку з накопиченням негативних емоцій енергетичні ресурси організму починають виснажуватися. А це виражається в постійному почутті втоми, підвищеної стомлюваності, розладах сну (регулярної безсонні). Людина стає дуже дратівливим, у нього починаються проблеми із зором і слухом, постійні головні болі.

В цілому, синдром професійного вигорання може виникнути під впливом трьох чинників:

1. Особистісного. Як стверджують психологи, подібного захворювання схильні, більшою мірою, жінки. Справа в тому, що саме вони схильні дуже емоційно переносити всі труднощі, пов'язані з професійною діяльністю. Також цей синдром частіше розвивається у тих людей, які більш гуманні і схильні до співчуття. Вони часто захоплюються ідеєю, загоряються, а їх захоплення може дійти до фанатизму. Також професійне вигорання не менш небезпечне для авторитарних і стриманих людей, у яких низький рівень емпатії.
2. Рольового. Даний синдром найчастіше зустрічається в тих колективах, де нечітко розподілені обов'язки та відповідальність співробітників, дії неузгоджені, а конкуренція підвищена.
3. Організаційного. Професійне вигоряння безпосередньо залежить від рівня психоемоційної діяльності (необхідність в активному спілкуванні, що вимагає емоційних витрат, прийняття рішень, високої концентрації на сприйнятті інформації). Також підвищує ризик розвитку синдрому несприятлива атмосфера в колективі: конфлікти, бюрократія, необхідність роботи з психологічно важкими членами суспільства (хворі люди, важкі підлітки і т.п.).

Багато всерйоз вважають, що дана хвороба - просто вигадка. Насправді ж, це серйозне захворювання, що вимагає лікування. При перших же симптомах необхідно звернутися за консультацією до психолога. Якщо ж існує ще і фізична симптоматика, потрібно відвідати терапевта.

Профілактика професійного вигорання вимагає постійного чергування праці та активного відпочинку. На роботі потрібно вміти переключатися з конфліктних ситуацій на позитивні моменти, не зупинятися на чомусь одному довгий час. Також потрібно визначити для себе доцільність вибору професії або місця роботи. Можливо, це просто «не ваше». Тоді рішення проблеми криється просто в правильному виборі роду діяльності.