Mycoplasma genitalium

Мікоплазми (Mycoplasma genitalium, наприклад) є мікроскопічними мікроорганізмами і відносяться до найпростіших. В їх плазматичної мембрані містяться антигени, які схожі з людськими.

Необхідно відзначити важливу особливість мікоплазм. Вони мають здатність до персистенції (тривалому перебуванню) на клітинній мембрані макроорганізму, можуть впроваджуватися також у внутрішню структуру епітеліальних клітин. Всередині клітин відбувається їх локалізація (скупчення) і розмноження.

При виявленні причин, що спровокували захворювання, і дослідженні течії патологій урогенітального тракту роль мікоплазм вважається досить сумнівною. Це обумовлено досить широкою поширеністю урогенітальних мікроорганізмів (Mycoplasma genitalium, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum) і частим виявленням їх у практично здорових людей. Необхідно відзначити і суперечливість багатьох дослідників на цей рахунок.

На думку деяких фахівців, мікоплазми впливають на розвиток простатиту, уретриту, пієлонефриту, післяпологового ендометриту, патології плода та вагітності та інших захворювань. Інші дослідники вважають, що ці мікроорганізми присутні постійно в урогенітальному тракті і є умовно-патогенними (умовно-хвороботворними, здатними за певних умов провокувати інфекційно-запальні процеси).

На сьогоднішній день патогенність (хвороботворність) виду Mycoplasma genitalium не встановлена достовірно. Однак за результатами деяких досліджень, інфекція, спровокована даними збудником, часто присутня у чоловіків, які звернулися до лікаря з ознаками негонококкового уретриту, у чверті випадків Mycoplasma genitalium виявлена при прояві нехламідійного уретриту (запалення уретри - сечовипускального каналу). Частота виявлення мікоплазми у пацієнтів без проявів запалення становить близько 7%.

Mycoplasma genitalium. Симптоми

Як показує практика, більшість випадків микоплазмоза протікає зі слабо вираженими проявами, а в деяких випадках - абсолютно без симптомів. Ознаки захворювання специфічними не рахуються і, як правило, залежать від локалізації мікроорганізмів.

У чоловіків мікоплазмоз супроводжується прискореним сечовипусканням, болем, дискомфортом в процесі спорожнення, а в деяких випадках в стані спокою. Характерні і виділення з сечовипускального каналу.

Жінки на тлі микоплазмоза скаржаться на болі і дискомфорт в районі внутрішніх і зовнішніх статевих органів, неприємні відчуття в процесі сексуального контакту, вагінальні виділення. У рідкісних випадках може з'являтися болючість внизу живота.

Як правило, колонізація мікоплазми у чоловіків відзначається на крайньої плоті і уретрі. У жінок мікроорганізм локалізується в піхві, в окремих випадках на шийці матки і сечівнику.

Mycoplasma genitalium. Лікування

При наявності запального процесу, на тлі якого виявлена мікоплазма в кількості, яка доводить її причетність до розвитку патології, призначаються терапевтичні заходи. Як правило, лікування мікоплазмозу включає в себе застосування антибактеріальних, імуностимулюючих, протизапальних препаратів. Крім того, вживаються необхідні терапевтичні заходи, які спрямовані на усунення факторів, що сприяли виникненню патологічного процесу. Діагностику та лікування мікоплазмозу повинні пройти всі статеві партнери. Антибіотиками, використовуваними в терапії, є препарати "Азитроміцин", "Офлоксин" та інші. Необхідно відзначити, що самолікування вкрай небезпечно, зважаючи розвитку важких наслідків. При прояві симптомів микоплазмоза необхідно звернутися до кваліфікованого фахівця.