Загадка знавців, або «Вже опівночі наближається, а Германа все немає»
«А в чому загадка-то?» - Запитаєте ви. Хто такий Герман, яка опівночі і взагалі, мова про що йде? Насправді, все просто: це крилата фраза з Пушкінської «Пікової дами». Та чи саме Пушкінській, чи тільки його?
Трохи історії
У далекому 1833 Олександр Сергійович написав невелику прозаїчну повість, з незакінченою сюжетом, що принесла йому, проте, велику славу і неодноразово видавалася за кордоном. Містична інтрига, тема року, фортуни, картярської азарту, ігри пристрастей - все це було вельми популярне в світському суспільстві. Молодь небагата, але амбіційна мріяла «зробити стан» завдяки грі. Переситився марнотратники життя лоскотали собі нерви і отримували нові відчуття, ставлячи на кін величезні суми. Емоції, що б'ють через край, таємниці і інтриги, пошук заповітних комбінацій, які обіцяють 100% -ий виграш, таємна любов, спокушена невинність, людська безпринципність - ось такою атмосферою наповнена повість, в якій і звучить знамените: «Вже опівночі наближається, а Германа все ні!»
Сюжет і герої
Герой повісті - молода людина, німець за походженням, на прізвище Германн. Він азартний, але бідний, збирає гроші, карт не бере в руки, хоча мріє зірвати банк і стати відразу багатієм. Його приятель якось розповідає про свою бабці, нібито знає таємницю «трьох карт», за допомогою якої можна заробити мільйони. У баби-графині є бідна вихованка - Ліза. Спокусивши її, герой намагається підібратися до старої. Фразу «вже опівночі наближається, а Германа все немає» якраз і вимовляє Ліза, чекаючи мнимого коханого. Втім, закінчується все сумно. Графиня, налякана Герман, вмирає. Карти заповітні він ніби і дізнається, навіть двічі отримує великий виграш. Однак на третій раз програється начисто і божеволіє. Тепер докладніше про загадкову фразі «вже опівночі наближається, а Германа все немає» і деяких «помилках» в правописі.
Дві «Пікової дами»
На початку грудня 1890-го року глядачі знаменитого Маріїнського театру в Петербурзі потрапили на прем'єру опери, яка ось уже третє століття не сходить з найпрестижніших сцен світу. Це «Пікова дама», музику до якої написав великий П.И.Чайковский. Твір створено за мотивами тієї самої повісті Пушкіна, а також з використанням віршів Державіна і Рилєєва, Жуковського і Батюшкова. Автором лібрето є Модест Чайковського, брат композитора. Він, мабуть, і придумав майбутній афоризм: «Вже опівночі наближається, а Германа все немає».
Два Германа
Чому саме Чайковський? Тому, що в пушкінському тексті такої пропозиції немає. Це не оригінал поета, вдало використаний лібреттистом. Так само як і головний герой в опері - не прямий двійник героя повісті. Герман («Пікова дама» -опера) - ім'я персонажа, воно пишеться з однією літерою «н», і це абсолютно правильно-батькові, похідні від нього - Германівна, Германович. У повісті ж ми читаємо: «Германн був син обрусілого німця ...». Тобто це німецьке прізвище героя, російський варіант написання сучасного німецького слова «Hermann» від «her Mann», тобто людина, чоловік, чоловік. Таким чином, поезія Пушкіна, як і його проза, наочно показують, наскільки творчо підходив автор до мови, майстерно обігруючи ті чи інші лінгвістичні явища. А от якщо подібних тонкощів не знати, можна помилитися у правописі та тлумаченні слова.
Сенс фрази
Що стосується змісту фрази, то вона стала крилатою, фразеологізмом. У якому випадку вживання його виявиться до місця? Припустимо, якщо мова йде про спізнюватися людині. І вам хочеться не просто підкреслити сам факт відсутності кого-небудь, а зробити це іронічно. Або ж коли хочеться висловити досаду з приводу цієї затримки. Тоді демонстративно подивіться на свій наручний годинник і нарочито драматичним голосом скажіть: «Вже опівночі наближається, а Германа все немає!»