Свято-Троїцький Антонієві-Димська монастир

Свято-Троїцький Антонієві-Димська монастир знаходиться в деревеньке Червоний Броньовик, що розташована в Боксітогорск районі Ленінградської області. Ця православна обитель належить Санкт-Петербурзької митрополії РПЦ. У двадцяти кілометрах від нього знаходиться місто Боксітогорск, а в сімнадцяти – Тихвін. Антонієві-Димська монастир має багату історію заснування та існування – про це і піде мова далі.

Передання

Обитель, згідно з переказами, заснована в 1242 році на землях Новгородської республіки преподобним Антонієм, який був учнем Варлаама Хутинського. Установа відбулося офіційно, коли була завітала грамота князем Олександром Невським.

24 червня 1273 (за іншими відомостями – 1224) преподобний Антоній помер, його тіло поклали біля криласа в влаштованої ним же церкви. Мощі святого в 1370 році були знайдені нетлінними, їх поклали в цьому ж Антоніївському храмі відкрито в раку.

У 1409 обитель нібито повністю зруйнували під час навали на Новгородські землі хана Едигея (насправді Едигей не дійшов до Новгородської землі). Бачачи наближення ворога, насельники монастиря проспівали біля раки з мощами Антонія молебень і приховали їх під спудом, присипавши землею і поклавши кам'яну плиту. Церковне начиння, вериги, залізну капелюх і дзвони святого опустили на саме дно Димського озера.

XVI-XVII століття

З 1585 року, після того як шведами 1578 р була розорена Валаамская обитель, її ченці переселилися в Антонієві-Димська монастир. Тут зберегли загальножительні Валаамские традиції. У 1618 р іноків перевели в Василівську обитель на Волхові.

У 1611 року розорення шведів піддався монастир. Війська Якова Делагард облогою не змогли взяти Тихвинскую Успенську обитель і свій удар обрушили на Димська. Братія неукріпленого монастиря не змогла чинити опору і розійшлася по навколишніх лісах. Келії і храми були спалені.

З благословення патріарха Філарета в 1626 році цар Михайло Федорович велів відновити Антонієві-Димська монастир. А в період царювання Олексія Михайловича, в 1655 році, в обителі працями ігумена Філарета був побудований перший храм з каменю.

У 1687 р Димська монастир згорів, а потім був заново відбудований.

У грамоті царів Петра Олексійовича і Іоанна Олексійовича від 21 червня 1692 обитель вважалася приписної до Софійського дому.

Джерела ранньої історії монастиря

Відомості про заснування обителі містить житіє Антонія Димського, найбільш рання його редакція з дійшли до нас датується кінцем сімнадцятого століття. Швидше за все, в Димська монастирі житіє було складено з використанням місцевих переказів.

Друга, пізніша редакція датується кінцем XVIII – початком XIX століття, і є, на думку дослідників, переробкою першій редакції за зразком житія преподобного Феодосія Тотемського.

У чому полягають причини незначності відомостей про ранню історію Димська обителі? У першій редакції повідомляється, що інформація не збереглася «від велія забуття і недбальства ... і від всяких військових людей знаходиться, і буесть, і від колишніх пожеж».

Про подарованої 1243 р Олександром Невським на створення монастиря грамоті згадується в пізньої редакції житія Антонія. У ній же повідомляється про події 1 409, 1 611, 1 626 рр., Хоча багато їх вважають легендарними, оскільки в інших джерелах немає вказівок на них.

1700-1919 роки

У 1764 році, в період секуляризації монастирських земель, знову скасували обитель, і соборний храм зробили парафіяльним. Ігнатій, архімандрит Тихвинского монастиря, в 1794 р звернувся до митрополита Новгородського і Санкт-Петербурзькому Гавриїлу і поклопотався про відновлення обителі. Антонієві-Димська чоловічий монастир указом від 01.09.1794 р був знову відкритий з чернецький статутом, який митрополит власноруч склав і надіслав 11 жовтня 1795

9 квітня 1799-го імператор Павло Перший з казни пожертвував на лагодження обителі дві тисячі соснових дерев.

У дев'ятнадцятому сторіччі монастир знову був оновлений. Більшість дерев'яних будівель замінили кам'яними. Працею настоятеля Амфілохія в 1839 році навколо обителі була побудована кам'яна огорожа зі Святими вратами і чотирма вежами по кутах. При ігумені Іларії в 1840 році був зведений одноповерховий братський корпус, а в 1846-му побудували двоповерховий настоятельскій корпус, де розташувалися кухня, братська трапезна і просфорня. У 1849 році звели двоповерховий паломницький корпус, а в 1850-му – льодовики, господарські споруди та квасоварні.

При обителі функціонувала парафіяльна школа, де навчалися дітлахи з навколишніх сіл.

Доходи

Монастир був трикласну і отримував щороку утримання у розмірі 85,71 руб. Його річні доходи в цілому не перевищували 110 руб. Городи, лугову землю, ріллі, дров'яної ліс мав в користуванні Антонієві-Димська монастир. І озеро, на береги якого колись прийшов преподобний Антоній у пошуках молитовного усамітнення, теж належало йому. Доходу сприяла проведена щороку у святкування дня пам'яті Іоанна Предтечі чотириденна Антонієвська ярмарок.

Число насельників, починаючи з тридцяти іноків Тихвінської обителі, в 1794 р оселилися тут, до 1917 року збільшилася до п'ятдесяти п'яти. У рапорті архімандрита Антонія (Димінського) від 1913 повідомляється, що вся братія, за винятком кількох людей, погано поводилася. Більшість ієромонахів мали сім'ї, а настоятель налаштував навколишнє населення проти себе, і люди погрожували підпалом.

Останнім настоятелем монастиря, яким в терміновому порядку замінили батька Мефодія, зазначеного в рапорті, був ігумен Феоктист.

Період закриття

У 1919 р обитель була скасована. Як розповідали місцеві жителі, щоб розігнати ченців, був пригнаний броньовик. Населений пункт на місці монастиря в пам'ять про ту подію перейменували в Червоний броньовик.

У приміщеннях обителі в 1921 році розташовувався притулок для престарілих та інвалідів. У 1929 році тут утворили комуну з виробництва цегли, діяльність якої полягала в розбиранні монастирських веж і стін на цеглу для продажу.

До кінця 1930-х рр. Троїцький собор діяв в якості парафіяльного храму. У цей же період було знищено монастирське кладовище.

По закінченні ВВВ в готелі і збереженому келійному корпусі організували школу трактористів, а потім в цих будівлях розташували психіатричну лікарню.

В останні десятиліття двадцятого століття залишки обителі передали Бокситогорска комбінату «Глинозем». У монастирському страннопріїмних будинку розмістили санаторій-профілакторій заводу. Головний собор використовували під склад, а в 1956-1961 рр. його розібрали остаточно.

До початку 1990-х рр. від комплексу збереглися лише келійний двоповерховий корпус, остов чотириярусна дзвіниці собору, приміщення парафіяльного училища, кілька господарських дерев'яних будівель, корпус прочан будинку.

Поновлення обителі

На Димська озері біля каменя, де, якщо вірити переказам, молився святий Антоній, в 1994 році встановили дерев'яний чотириметровий хрест. Таке подія була приурочена до 770-річного ювілею з дня кончини Антонія і двохсотріччя друге відновлення обителі в 1794 р

Антонієві-Димська монастир 30 жовтня 1997 був переданий РПЦ і як скит приписаний до Тихвінської обителі.

У 2000 р почали відновлювати головний собор, роботи тривають до теперішнього часу. Стараннями ігумена Євфимія, настоятеля Тихвинского монастиря, в 2001 р в обителі відбулося друге віднайдення мощей Антонія. До 2008 року вони перебували в Успенському соборі Тихвінської обителі, а потім були повернуті в Троїцький Антонієві-Димська чоловічий монастир.

На Димська озері в кінці дев'яностих років двадцятого століття звели дерев'яну каплицю преподобного Антонія, в 2011 р її замінили кам'яною каплицею. Крім того, була побудована купальня і облаштований берег.

6 жовтня 2008 Антонієві-Димська монастир отримав статус самостійної обителі, його настоятелем був призначений ігумен Ігнатій.

Обійстя в Санкт-Петербурзі

У 1893 р за проектом архітектора Н. Никонова для Санкт-Петербурзького Єпархіального Братства була зведена церква Покрови Пресвятої Богородиці. Вона має два престоли: внизу – мученика Воніфатія, а вгорі – Покрови Пресвятої Богородиці. 19 червня 2012 церква отримала статус подвір'я Димська обителі. Перша служба в храмі мученика Воніфатія минуло 11 серпня 2012 року.

Антонієві-Димська монастир: як доїхати

Обитель знаходиться в Боксітогорск районі Ленінградської області, в селі Червоний Броньовик, п / о Галічний. Доїхати до неї можна з автовокзалу Санкт-Петербурга на Обвідному каналі. Необхідно сісти на рейсовий автобус, наступний до Поклав або Бокситогорска, вийти на зупинці "Галічний", після чого пішки пройти три кілометри.