Чи є на Марсі життя? Вчені не полишають надії

Червона планета завжди була одним з найбільш загадкових об'єктів на небі для людини. Ще древні астрономи виявили, що це небесне тіло і кілька інших поводяться зовсім інакше, ніж інші об'єкти. На відміну від інших зірок, вони постійно міняють на небі своє становище.

Власне, сама назву «планета» прийшло в російську та інші європейські мови з давньогрецького, де воно буквально означало «блукаюча». Хоча відмінності планет від зірок були виявлені задовго до греків шумерами і вавилонянами, все ж ми сьогодні користуємося спадщиною саме античної цивілізації. Планети отримали назви відповідно тим асоціаціям, які вони викликали у греків і римлян. Бляклий колір Венери асоціювався з морською піною, в результаті чого вона стала ототожнюватися з богинею любові. Меркурій, який швидше за всіх рухається по нічному небу, був пов'язаний з відомим посланником богів (Гермес в грецькому варіанті). Краснолікій Марс не міг не викликати асоціацій з пожежами і руйнуваннями. За що і отримав ім'я бога війни.

І ця планета привертала до себе увагу не тільки в давнину. Вона викликає в нас інтерес до себе і сьогодні. Мабуть, серед усіх холодних тіл Сонячної системи Марс є самим частим гостем в людському мистецтві. Стародавні пов'язували його з божественною сутністю. В епоху Відродження, коли стало більше відомо про планети, Марс став навіювати ще більш вигадливі фантазії. Питання про те, чи є на Марсі життя, нерідко обігравався у фантастичних романах. Так, один з перших письменників-фантастів Герберт Уеллс в своєї «Війні світів» описує жахливих марсіан, далеко випередили землян у технологічному розвитку і прилетіли знищити нашу цивілізацію. А Едгар Берроуз, навпаки, малює марсіанське суспільство благородним і сильним, хоча і дивним з точки зору потрапив у цю компанію землянина.

А що нам скаже наука: чи існує життя на Марсі?

Дуже часто фантастичні сюжети, як зазначені вище, навіваються письменникам і режисерам саме науковими ідеями і уявленнями про межі можливого. Вперше вчені раціонально поглянули на питання про те, чи є на Марсі життя, ще в XVII столітті. Тоді в телескопи було виявлено, що червона планета має полярні шапки і ряд інших характеристик, подібних із земними. Це, звичайно, породило думку про можливе існування там флори і фауни. Подібні непрямі докази обговорювалися вченими Землі аж до ери космічних польотів.

Зрештою поставити крапку в суперечках про те, чи є на Марсі життя чи ні, достовірно можна було лише одним способом. Так, перший штучний об'єкт був запущений до планети в 1962 році, проте було втрачено керування. Їм був радянський апарат Марс-1. Марс-2 досяг поверхні планети, проте розбився при посадці. І лише Марс-3 в 1971 році благополучно дістався до мети і допоміг провести ряд найцінніших експериментів. Завдяки радянській програмі «Марс» і американської «Вікінг» нарешті відбулося близьке знайомство з цим небесним тілом.

На жаль чи на щастя, космічні апарати не просто не знайшли сліди життя, а й умови, якими їх зустріла червона планета, говорили про неможливість існування там складних організмів. Однак той факт, що атмосфера Марса в основному складається з вуглекислого газу, залишає серйозні надії на знаходження слідів життя в минулому. Справа в тому що вуглекислий газ є продуктом рослинного життя. І тоді його наявність можна пояснити, якщо життя на Марсі дійсно існувала колись.

Вже в 2000-і роки для вивчення на планету були знову відправлені космічні апарати. «Фенікс» в 2008-му і Curiosity («Цікавість») в 2012. Останній являє собою цілу дослідницьку станцію. Його метою є ретельне вивчення грунту планети. Адже попередні дослідження показали, що там не може бути складного життя. Але чи є на Марсі життя мікроорганізмів, і якщо є, де і на якій глибині вона буде знайдена, - залишається вельми цікавою загадкою. Підставою для цих надій служать метеорити марсіанського походження, що впали колись на Землю. Дивно, але там були виявлені сліди примітивних бактерій. До того ж є підстави вважати, що і сьогодні на планеті збереглася вода. А це дає суттєву фору для життя в будь-яких її проявах.