Розвалить Чи відцентрова сила Європейський Союз?

У XIX столітті, з посиленням ідей Панєвропеїзм і европоцентризма, посилилися сподівання пересічних європейців до створення єдиної європейської держави, на манер Священної Римської імперії часів Карла Великого. Тільки цей «Третій Рим» повинен був бути побудований не за допомогою меча, як у Середньовіччі, а на основі доброї волі держав-членів. Письменник В.Гюго висловив ці смутні тоді надії так: «Прийде день, коли всі народи нашого материка зіллються в єдине братство, не втративши при цьому своєї національної та регіональної індивідуальності». Національні та міждержавні конфлікти, захлеснули Європу в кінці XIX - початку ХХ століття ще більше посилили ці надії. Доцентрова сила, що рухає сподіваннями європейців, проявилася, нарешті, в 1957 році, коли шість країн заснували Європейський Союз.

Що ж сталося за ці п'ятдесят з гаком років, і, головне, чому в останні п'ять років в європейському суспільстві зміцніло скептичне ставлення до життєздатності Євросоюзу? Чому відцентрові сили, спочатку слабкі, невидимі на тлі загальної ейфорії, тепер виявляються все сильніше і сильніше, дозволяючи висувати невтішні прогнози, аж до того, що Європейський Союз розвалиться вже до кінця 2013 року? Судилася чи «Фортеці Європи» та ж сумна доля, що й колись сильного «оплоту комунізму» - Радянському Союзу? Чи є народжене в середині ХХ століття наддержавне утворення нежиттєздатним внаслідок закладених спочатку дефектів, що спрацювали зараз за методом «бомби уповільненої дії»? Або Євросоюз просто проходить через випробування і перешкоди, які поставив перед ним вибухнула світова економічна криза? Чи зможе, зрештою, відцентрова сила розхитати і потопити європейську човен?

Мета заснування єдиної Європи була, перш за все, політичної: не допустити нових міждержавних конфліктів і протистояти єдиним фронтом проти таких гравців на світовій арені, як СРСР і США. Цій меті Євросоюз досяг на 100%: «відкусивши» від соціалістичного табору кілька країн, це наддержавне утворення розрослося сьогодні до 27 країн-членів. І хоча на землі Європи прийшов стійкий мир, відцентрова сила проявляється в думці євроскептиків, що жебраки Румунія і Болгарія і неспокійні країни Балкан були зайвими або несвоєчасними членами єдиної європейської родини. Хлинувшая в Італію міграційна хвиля «бідних родичів» змусила жителів Західної Європи по-новому подивитися на інтеграційні процеси.

При формуванні ЄС не менш важливою, ніж політична, була і економічна складова. Країни-засновниці хотіли створити світовий економічний центр, який був би могутнім конкурентом США, Японії та піднімає голову КНР, Індії та Бразилії. Можна сказати, що і ця мета була досягнута. Єдина валюта - євро - є зараз другий за силою і стійкості валютою світу, істотно потіснивши долар США. Однак відцентрова сила виявляється і в сфері управління фінансами. Євроскептики називають євро вразливою валютою, оскільки немає єдиного унітарного міністерства фінансів. Просто вкрай різнорідні економіки окремих країн мають спільну грошову одиницю, над якою (попереджають фахівці) висить "Дамоклів меч" різкого і в той же час затяжного падіння і навіть краху.

І, нарешті, ще одна сфера, де відцентрова сила проявляється особливо гостро, це бюрократичні зволікання, конституційні недоробки і процедурні ляпи в управлінні. З тріском провалилися деякі стратегічні європрограми, наприклад, Лісабонська, що обіцяла до 2010 року перетворити Європу в «суспільство, изжившее безробіття». Брюссель у спробі вибудувати єдину економіку іноді наступає на граблі часів Хрущова, наказуючи, що і де сіяти, що вважати горілкою, а що - справжнім шоколадом і т.д. Така політика змушує дрібних виробників вважати «Брюссель» словом лайливим і тільки підсилює відцентрові тенденції. Світова криза, коли деякі країни Єврозони опинилися на межі банкрутства, оголили неполадки в системі, і від того, як керівництво Європейського Союзу з ними впорається, будуть надалі залежатимуть долі Європи і світу.