Екологія людини - складова частина екології як науки

Людина як біологічний вид, людина як частина соціуму, людина як частина природи у масштабному розумінні цього слова - ось ті аспекти, за якими працює така наукова дисципліна, як екологія людини.

Екологія - поняття дуже ємне. Вона вивчає всі можливі зв'язки і відносини, які можуть виникати між живими організмами і навколишнім їх середовищем. Тобто все, що так чи інакше відбувається в живій і неживій природі, входить до компетенції екології.

Термін «екологія людини» вперше широко прозвучав ще в 1921-му році, але дійсну актуальність даний науковий напрямок отримало в 70-х-90-х рр. двадцятого століття, коли назріло серйозний конфлікт між природою і технічною діяльністю людини. Епоха НТР не тільки довела великий розумовий потенціал людини, але і яскраво висвітлила трагічні протиріччя як всередині людського суспільства, так і між людиною і природою. Кінець 20-го-початок 21-го століття ознаменувалися природними катаклізмами, пов'язаними з техногенної діяльністю людини. Та й фізичне, психічне, моральне стан суспільства стало викликати у фахівців серйозну тривогу. Тому екологія природи взагалі і всі її складові зокрема стали предметом пильної дослідження вчених.

Розглянемо самостійну галузь науки, що вивчає умови життя та їх вплив на людський організм. Назва цієї галузі - екологія людини. В рамках неї виділяється ряд міжгалузевих напрямків:

• урбаністична екологія, тобто життя людини в умовах міста, починаючи від невеликого середньостатистичного містечка і закінчуючи проживанням людини в мегаполісе;
• екологія технічна - вплив на людину науково-технічного прогресу, плюси і мінуси, пов'язані з діяльністю людини в цій області;
• екологія психологічна - проблеми психологічної та соціальної сфери, пов'язані з сучасною життєдіяльністю людини;
• етична екологія, що вивчає проблеми морально-етичного характеру, що виникають у людському суспільстві. Наприклад, вельми популярними деякий час тому були терміни «екологія совісті», «екологія моральності», що розглядаються в рамках етичної екологіі;
• етнічна екологія, що вивчає культурно-історичні особливості того чи іншого етносу і виступає за збереження його унікальних черт;
• медекологиі - вивчає поява нових хвороб, причини їх виникнення та шляхи боротьби з ними, фізичне і душевне здоров'я суспільства;
• багато інших напрямків.

Природно, що всі вони існують і розробляються не самі по собі, а в тісному зв'язку один з одним. Наприклад, екологія навколишнього середовища як складова частина екології природи взагалі, теж пов'язана з екологією людини. Адже остання в глобальному обсязі предметом вивчення взяла взаємозв'язок світу природи і людського суспільства в масштабах всієї планети. Так з'явилася антропологічна екологія. А вивчення духовного життя суспільства і соціальної екології послужило підставою таких напрямків, як екологія культури та екологія духу.

Екологія людини, що вивчає світ людей на всіх етапах його розвитку, концентрує увагу на наступних проблемах:

1. чисельність окремих людських спільнот і людства в цілому;
2. віковий і статевий співвідношення людей в тій чи іншій общності;
3. рівень здоров'я спільності, розглянутий через співвідношення середньої тривалості життя людей в ній, найбільш поширених хвороб і характерних причин смерті;
4. особливості харчування людей в ту чи іншу епоху їхнього існування, культура приготування їжі, кількість калорій, спожите людьми в середньому і за певний часовий період;
5. трудова діяльність людей, основні галузі праці, його знаряддя і механізми. Якими джерелами енергії користувалися люди у побутовій та господарської сфері;
6. ареали проживання людських спільнот, причини обживання людьми тих чи інших територій і відхід з них;
7. культура і гігієна людей в різні епохи їхнього існування.