Слов'янські племена як єдиний народ

Народи, які населяють великі простори Середньої і Східної Європи, Сибіру, Середньої Азії, Балканського півострова, говорять на мовах, що мають риси подібності в звуковому складі і граматичній будові. Саме ця схожість є важливим проявом їх спорідненості.

Всі ці народи вважаються слов'янськими. Залежно від мовного класу прийнято виділяти 3 групи: східнослов'янську, західнослов'янську і южнославянскую.

До східнослов'янської категорії прийнято відносити українська, білоруська та російська мови.

До західнослов'янської - македонський, болгарський, словенська, сербохорватська.

До західнослов'янської - словацька, чеська, польська, верхньо- і нижньолужицька.

Всі слов'янські племена мали мовне схожість, тому можна судити про те, що в глибоку давнину існувало єдине плем'я або кілька великих груп, які й дали початок слов'янської народності.

Перші згадки про єдиний поселенні належать античним письменникам (перше століття нашої ери). Однак археологічні розкопки дозволяють говорити про більш стародавній народ. Згідно копалиною, можна судити про те, що слов'янські племена займали територію Східної Європи протягом багатьох тисячоліть до нашої ери. Однак з деяких причин єдиному народові довелося шукати нові землі для проживання.

Розселення слов'янських племен відбулося в епоху «великого переселення народів». Головним чином це було зумовлено зміною соціально-економічних умов життя.

В цей період виникло нове знаряддя для обробки землі, тому з'явилася можливість обробляти землю окремою сім'єю, а не цілої громадою. Крім того, постійне зростання населення вимагав розширення земельних угідь для виробництва продуктів. Часті війни підштовхували слов'янські племена до захоплення нових, оброблених і родючих земель. Тому під час бойових перемог деяка частина єдиного народу залишалася на захопленій території.

Східно слов'янські племена - найбільш численна група слов'ян.

До них відносяться:

— в'ятичі. Розселялися по верхній і середній течії Оки. Саме це плем'я довше інших зберігало свою самобутність. Тривало час у них не було князів, громадський лад характеризувався народовладдям і самоуправленіем-

— дреговичі. Розселялися між Західною Двіною і Прип'яттю. Назва походить від слова «дрегва», яке означає «болотиста місцевість». На території даного племені утворилося Турово-Пінське княжество-

— кривичі. Розселялися по берегах Дніпра, Волги, Західної Двіни. Назва походить від слова «Крива», тобто «Родинні по крові». Центром цього племені було місто Полоцьк. Останнім керівником кривичів був Рогволод, якого разом з синами убив новгородський князь Володимир. Після цієї події Володимир взяв у дружини дочка Рогволода, тим самим об'єднав Новгород і Полоцк-

— радимичі - плем'я, що мешкало між річками Десна та Дніпро-

— тиверці. Жили біля узбережжя Чорного моря між Дунаєм і Дніпром. Їх основним заняттям було землеробство-

— хорвати. Жили на березі річки Сан. Їх називали білими хорватами. Займалися скотоводством-

— вісляни. Займали територію сучасного Кракова. Після завоювання полянами були включені до складу Польщі-

— лужичани. Проживали на території Нижньої і Верхньої Лужиці, на території сучасної Німеччини. Сьогодні лужицькі серби (нащадки лужичан) входять до числа національних меншин Федеративної Республікі-

— словени. Жили в басейні озера Ільмень і течії Мологи. Словени становили значну частину новгородського населення-

— уличі. Проживали уздовж Південного Бугу та нижньої течії Дніпра. Це плем'я тривалий час боролося за свою незалежність з Київською Руссю, проте змушене було увійти до її складу.

Таким чином, слов'янські племена є важливою етнічною групою, відіграють значну роль в історії Європи та освіті сучасних держав.