Конкурентна перевага організації
Для успішної роботи підприємства на ринку йому необхідно мати перевагу в порівнянні з організаціями, що випускають подібну продукцію або надають схожі послуги. Конкурентна перевага - це концентрований прояв переваги над конкурентами в різних сферах роботи конкретної організації, що вимірюється економічними, а також фінансовими показниками. Його не треба розуміти як потенційну можливість підприємства. Це не можливість, а факт, який має місце бути в результаті реальних переваг певного кола покупців. У бізнесі конкурентну перевагу - одна з головних, основних цілей і результат економічної діяльності підприємства. Щоб досягти цієї мети, необхідні зусилля всього колективу організації.
Конкурентна перевага може з'явитися, якщо у вас на підприємстві низька собівартість товару або послуг, високий рівень диференціації продукції, оптимальне сегментування ринку, впроваджуються інновації, здійснюється досить швидке реагування на потреби ринку. До нього відносять продуктивність праці і кваліфікацію персоналу, якість продукції, високий професіоналізм менеджерів, високий рівень стратегічного менеджменту.
Конкурентна перевага носить порівняльний характер, оскільки його можна виявити, тільки порівнюючи характеристики, впливають на економічні показники ефективності продажів.
Число бажаних виборів з боку респондентів може служити відображенням рейтингу товару, що є результатом маркетингового аналізу.
В особливому становищі перебувають продукти, які володіють унікальними характеристиками, що не мають аналогів. Такі товари, маючи абсолютні конкурентні переваги, володіють (крім унікальної цінності) ще й тим, що вони долають на якийсь час межі конкуренції і є монополістами на ринку. Але цей тип монополізму, підтримуваний державою, закріплюється способом патентування нових характеристик товару. Ці абсолютні переваги будуть створювати додатковий стимул науково-технічному розвитку, що допоможе розвиватися і конкуренції.
Конкурентна перевага будь-якого економічного об'єкта не може бути універсальним, він може бути тільки відносним.
Щоб домогтися його, необхідний цілий комплекс заходів, однак, і вони можуть виявитися недостатніми, оскільки зовнішні фактори можуть виявитися сильніше.
Саме питань аналізу впливу різних факторів на організацію присвячена теорія конкурентних переваг Портера. У роботі «Міжнародна конкуренція» (1990) він прийшов до наступного висновку: глобальні конкурентні переваги національних підприємств залежать найбільше від того, в якій макроекономічній і соціальному середовищі проводиться їх робота в країні. Макросередовище детермінується не тільки виробничими факторами, але й такими, як попит на внутрішньому ринку-розвиненість суміжних галузей-рівень менеджменту в країні-рівень конкуренції- економічна політика уряду-випадкові події (війна, несподівані відкриття та інші). Наявність цих шести факторів багато в чому визначає конкурентні переваги організацій, галузей і країн на глобальному ринку.
М. Портер включає в якості детермінантів і випадкові події, або підсилюють, або ослабляють конкурентні переваги країн. До них він відносить нові відкриття, технології, різкі коливання цін на енергоносії, валютних курсів, суттєві зміни на глобальних фондових ринках, важливі політичні рішення, військові конфлікти та інші непередбачені обставини.