Що таке фонетика

З питанням «Що таке фонетика?» Рано чи пізно стикається будь-яка освічена сучасна людина. Чому? Ну, по-перше, такі науки, як фонетика і фонологія поверхнево вивчаються у загальноосвітніх школах (поглиблено - в спеціалізованих), адже саме в стінах навчальних закладів учнів починають навчати правильній вимові звуків.

По-друге, нерідко питання «А що таке фонетика взагалі?» Ми задаємо викладачам, ледь записавшись на популярні нині курси іноземних мов.

Я спробую відповісти на це питання дуже докладно, але в той же час у простій і зрозумілій манері. Для зручності стаття буде розділена на кілька частин.

1. Фонетика і фонологія - розділи сучасної лінгвістики

У сучасній лінгвістиці звукову сторону мови прийнято розглядати у двох основних аспектах: акустико-артикулярних (з точки зору фонетики) і функціональному (з точки зору фонології). Одиницею фонетики є звук, фонології - фонема.

Фонетичний аспект передбачає вивчення звуків з артикуляційно-акустичної позиції, тобто відповідає на питання, як саме утворюються звуки і як взаємодіють мовні органи в процесі говоріння.

Звуки мови вчені-лінгвісти визначають як мінімальні одиниці мовної ланцюга, які є результатом складної артикуляційної діяльності людини. Для них також характерні певні акустичні та перцептивні (пов'язані з сприйняттям мови) властивості. Фонологический аспект вивчає власне лінгвістичну сторону фонеми і визначає, яку функцію виконує вона в процесі комунікації.

2. Що таке фонетика? Основні розділи науки

Фонетика - це наука, що вивчає звукову сторону мови. Але це не просто вчення про звуки, як прийнято вважати. Фонетика розглядає ще й інтонацію, наголос, склади і паузи. Але головним предметом дослідження все-таки є видавані людиною звуки, способи їх утворення та акустичні властивості, закономірності звукових змін, а також роль звуків у мові як засобі спілкування.

Основні одиниці фонетики, виокремлює з усної мови, називаються лінійними (сегментними). До них відносяться:

• звук;
• слог;
• такт;
• фонетичне слово;
• фраза.

Але є й суперсегментні: наголос, пауза, інтонація. Вони оформляють вже звукову мову, допомагаючи зробити її більш виразною.

3. Фонетика і орфоепія

Під орфоепією слід розуміти вчення про норми усного мовлення, про спеціальні правила, які застосовуються при вимові не тільки окремих звуків, але і їх поєднань. Наука також зачіпає і закономірності в постановці наголоси.

Ребуси нормою називають мовний варіант, який єдино можливий у даному слові. Він відповідає як системі вимови, так і основним закономірностям розвитку певної мови.

Орфоепічні норми включають в себе фонетичну систему мови, а саме склад розрізняються в сучасній мові фонем, їх якість і зміни, що відбуваються в певних фонетичних позиціях. Орфоепія також охоплює вимова окремих граматичних форм.

Слід звернути увагу на те, що ця наука не охоплює, наприклад, таку важливу сторону усної мови, як дикція. Багато хто вважає, що, скажімо, заїкання і картавість теж є окремими галузями мовознавства. Це помилка. Проблеми дикції розглядає медицина. Чому? Тому що теоретично людина може мати ідеальну дикцію, але в теж час абсолютно не володіти літературним вимовою.

Я думаю, що змогла відповісти на поставлене на самому початку статті питання, що таке фонетика, а заодно мені вдалося пояснити і довести читачам, що людина не може існувати без знання мови. Без нього неодмінно зупинилося б будь-який розвиток суспільства, мистецтва, техніки і науки. Здатність висловлювати думки образно, точно і ясно не дається природою, це набутий навик, якому доводиться вчитися довго, терпляче і наполегливо. Вивчення мови допомагає тим, хто прагне краще писати і говорити, адже для того, щоб висловлювати думки, важливо вміти вчасно підібрати найпотрібніші і точні слова.