Поняття і види цивільних правовідносин

Окремі громадяни (індивіди) та їх організації на увазі здійснення ними різних видів діяльності постійно вступають між собою у суспільні (Соціальні) відносини. Окремі види таких відносин регулюються спеціальними правовими нормами, тобто правилами поведінки, які носять загальнообов'язковий характер, тому вони і носять назву правовідносин.

Правовідносини цивільні являють собою один з видів таких правовідносин, відповідно, вони також володіють усіма загальними для будь-яких правовідносин рисами (зокрема, підстави на законах і суспільний характер). Цивільні правовідносини носять свідомий, вольовий характер, адже в них знаходить відображення індивідуальна воля суб'єктів відносин. Нижче давайте розглянемо, які види цивільних процесуальних правовідносин існують. Створена класифікація переслідує як теоретичні, так і практичні цілі, які полягають у вірному з'ясуванні обов'язків і прав сторін, визначенні спектра правових норм, які підлягає застосовувати на всіх етапах правовідносин (виникнення цивільних правовідносин, їх реалізація та подальше припинення).

Класифікація цивільних правовідносин

Дана класифікація за різними критеріями допомагає чітко розібратися у всьому різноманітті цивільного характеру.

Види правовідносин цивільних за характером взаємин зобов'язаного і уповноваженої особи:

а) Абсолютні правовідносини - коли з одного боку знаходиться уповноваженою особа, а з іншого - протистоять йому зобов'язані суб'єкти, коло яких не визначений. Наприклад, цивільні правовідносини, що мають місце між третіми особами та власником, між тим, хто володіє винятковими правами на який-небудь твір (літературний, музичний, художнє) і, знову ж таки, третіми особами. В даному випадку права уповноваженої особи вважаються абсолютними, а треті особи набувають обов'язки, які є обещрегулятівнимі.

б) Відносні правовідносини - це коли уповноваженій особі (або особам) протистоїть конкретне зобов'язана особа (або особи), тобто коли сторони відносин визначені строго і мають по відношенню один до одного відповідні обов'язки і права. У поняття таких цивільних правовідносин можна включити різні види діяльності. Це і відносини, пов'язані з реалізацією заходів щодо цивільно-правового захисту, і відносини, пов'язані з передачею в користування винаходів і творів.

Види цивільних правовідносин по змісту:

а) Майнові - відносини, що виникають з приводу будь-якого майна (або матеріального блага). Пов'язані вони можуть бути або з переходом блага від одного власника до іншого (зокрема з спадкоємства), або з наявністю майна у певної особи (зокрема право власності). Для здійснення захисту майнових прав застосовуються заходи, що носять майновий же характер: відшкодування шкоди, неустойка та ін.

б) Немайнові відносини виникають касаемо благ нематеріальних, приміром, честі, ділової репутації, гідності, авторських прав. Поряд із заходами, які носять майновий характер і були вказані вище (наприклад, компенсації моральної шкоди), для захисту таких прав застосовують і заходи немайнового характеру (публічне спростування, визнання авторства та ін.).

Види цивільних правовідносин за розподілом обов'язків і прав:

а) Прості правовідносини, коли одна особа володіє тільки одним правом, а інша особа - тільки одним обов'язком. Наприклад, за договором позики позикодавець має право вимагати повернення грошової суми, а позичальник зобов'язаний тільки повернути борг.

б) Складні - коли кожен суб'єкт відносин одночасно має ряд і обов'язків, і прав.

Види цивільних правовідносин залежно від предмета регулювання:

а) Речові - здійснюються за допомогою дій уповноваженої суб'єкта (користування, розпорядження, володіння річчю, яка належить йому по праву власності). Такі відносини регулюють статику відносин майнового характеру.

б) Зобов'язальні - опосередковують динаміку відносин майнових (передача речі у користування, на продаж або її дарування, надання послуг, виконання робіт).

Види цивільних правовідносин по часу, протягом якого вони існують:

а) Термінові, які обмежені конкретним терміном (наприклад, авторські права, які дійсні протягом життя суб'єкта права і ще 50 років після його смерті).

б) безстрокові, які ніяким строком не обмежені (наприклад, право власності).