Фольклористика. Жанри фольклору
Фольклор виступає як мистецтва народу, етнічного суспільства, що населяє певну територію. У зв'язку з цим він завжди локален. Це національне або загальне етнічне мистецтво має місце в рамках регіональних (територіальних) традицій.
Жанри фольклору різні за зображально-виразних засобів своєї мови. Існує певна наука, що займається дослідженням комплексу словесно-музичних, словесних, музично-хореографічних, драматичних та ігрових типів народної творчості. Для вітчизняної фольклористики базою є жанри російського фольклору, народів, що проживають на території Росії і за кордоном.
Область вивчення розглянутої науки включає в себе, в першу чергу, теорію народної творчості - формування теоретичної бази.
Одним з основних предметів вивчення є й історія фольклору. У цю категорію входить дослідження історичної поетики творчості, розвивається в часі і виявляється в різних формах. При дослідженні історії відбувається і реконструкція архаїчного творчості, що передував формуванню подальших художніх напрямків. Крім того, дослідження історії передбачає і вивчення такого розділу, як малі жанри фольклору.
До основних видів народної творчості відносяться прислів'я, обрядова поезія, казки, загадки, легенди. Жанри фольклору містять у собі і демонологічні розповіді, історичні пісні, духовні вірші, театральні вистави, билини, дитячі твори.
При дослідженні галузей народної творчості відбувається розвиток деяких з них, що спеціалізуються, зокрема, на вивченні певних систем. До таких галузей слід віднести епосоведеніе, сказковеденіе та інші. При цьому крім того, що розвиваються деякі колишні жанри фольклору, формуються і нові системи.
Наука, що вивчає народну творчість, досліджує та інтерпретацію цього мистецтва в умовах більш пізніх традицій. Сучасні жанри фольклору являють собою якусь сукупність неоднорідних за складом творів з різних галузевих систем творчості.
Необхідно відзначити, що важливе значення для розвитку народної творчості має і вивчення взаємодій на різних його рівнях. Зокрема, фольклористика займається дослідженням взаємовпливів на семантичному, стильовому, образному, внутріжанровой, межжанровая рівнях. При цьому виявляються нові і систематизуються колишні зв'язки галузей творчості.
Безумовно, розгляд народної творчості неможливо окремо від етнографічної, культурної, природно-географічної та історичного середовища.
Фольклористика досліджує і текстологію фольклору, уточнюючи саме це поняття, розглядаючи його як явища, що відрізняється різноманітною природою. У народній творчості слово пов'язане з жестом, інтонацією, мімікою, костюмом, драматичною грою, музикою. Разом з цим досліджується і специфіка фольклорного тексту.
Безсумнівно, з давніх часів по теперішній час жанрова система фольклору зазнала певних змін. Однак основні види творчості зберегли свою первинну структуру. Зокрема, це характерно для малих жанрових форм: частівок, примовок, колискових, докучних казок. До цієї ж групи відносять і побутове творчість (приговорки, заклички, дражнилки), і потішки (скоромовки, поддевки, небилиці-перевертні).
Серед основних фольклорних жанрів слід згадати загадки, лічилки, ігри. Особливе місце займає в народній творчості епос. Ця категорія включає в себе казочки про тварин, новеллистические оповідання (сатиричні, анекдотичні), казки-насмішки, героїчні, сімейні, соціально-класові розповіді. До цієї ж категорії відносять і легенди, історичні пісні, билічкі, епічні віршики.