Імпресіонізм в літературі

Імпресіонізм в літературі мав досить велику вагу, а його найбільш сильний вплив простежувалося вже з кінця XIX століття. Варто відзначити, що не тільки література дізналася, що таке імпресіонізм, але й інші сфери мистецтва, наприклад, живопис. Однак повернемося до розглянутої сфері. Імпресіонізм в літературі абсолютно не опинився повністю однорідним явищем, що було властиво багатьом течіям. Навпаки, імпресіоністичні елементи стали активно простежуватися у письменників, які працювали раніше в різних течіях і різних напрямках, а саме: в реалізмі, натуралізмі, символізмі і неоромантизме. При всьому цьому варто звернути увагу на те, що для національних літератур такі відмінності теж були характерні, зокрема, для російської, французької та німецької.

Для досліджень учених велику складність у плані вивчення викликає саме синтез елементів, які були втілені в імпресіонізмі. До слова кажучи, саме такій темі було присвячено величезну кількість робіт щодо поетики даного напрямку. Наприклад, однією з найбільш сильних робіт вважається монографія «Імпресіонізм», де відомий Л. Андрєєв розкриває особливості художнього образу у символістів. Не варто випускати з виду заслуги та інших авторів, наприклад, Дж. Ревалд і Р. Коллінгвуд, які присвятили багато сторінок розвитку даного напрямку.

До речі, варто відразу дати лаконічне тлумачення цьому терміну. Імпресіонізм - це особливий напрямок, яке бере свій початок в 19 столітті у Франції-було засновано на реальності і мінливості навколишнього світу. Власне, цей світ і намагалися зафіксувати художники пензля і слова.

З часом імпресіонізм у літературі став більш чітким, яскравим. Все більше уваги йому стали приділяти вітчизняні дослідники, які шукали нотки цього напрямку в ліриці Антона Чехова і Афанасія Фета. Також яскравим представником став Іван Бунін. Взагалі Срібний вік російської літератури був відкриттям у плані імпресіонізму. Те ж саме можна сказати і про літературній творчості авторів Україні, де пильній увазі піддалися роботи П. Ярчука. Проте всі ці кроки робилися для того, щоб вирішити головну літературознавчу завдання - вивчити імпресіонізм у всіх аспектах, а це все вимагало, та й зараз вимагає спеціальних досліджень.

Імпресіонізм у літературі вніс ключова зміна - він повністю реформував поняття «сюжет». Всі побудова базувалося вже не на якихось загальних враженнях, а на конкретному сприйнятті, переживанні того чи іншого моменту, особливому ліричному враженні. У силу цього, саме сюжет вже не був якоюсь ситуацією, це було море нюансів і відчуттів, якими просочувалася творча замальовка. Між іншим, французький поет Малларме відразу ж охарактеризував зміст нового напряму, позначивши, що всі засновано не на зображуваних речах, а на ефекті, який вони зроблять.

Центральних вогнищем думок та ідей для імпресіоністів стає поетичний світ природи. Сюжети проходили допомогою розкриття всього натурального, неповторного, природного. Активно розкриваються багато літераторів. Наприклад, Гі де Мопассан пише знамениті шедеври «Монт-Оріоль» і «Життя», які базуються на пейзажах в новій манері зображення. При цьому всі імпресіоністичні риси тісно переплітаються з реалістичним сюжетом. Автор відзначає кожну деталь в перерві природи, її фарб, підкреслює роль світла. Часом упор робиться на психологічні описи, що трохи раніше вже відбилося в творіннях художників.

У поетичному світі імпресіонізм синтезується з символізмом, що цілком пояснюється чуттєвістю, суб'єктивним вираженням, суггестивности і музикальністю. Втім, тут потрібно підкреслити і бодлерівський закон відповідності, який об'єднав ці два напрямки. У поетичному світі в плані імпресіонізму відзначився Борис Пастернак, Поль Верден і Стефан Малларме, а також багато інших чудових авторів того часу. Всі бачення їхнього світу базувалися на створенні реалістичного «чуттєвого» пейзажу. Відточувалося мистецтво переливів і переходів, що породило цілий творчий метод.