Шейн александр. Життєвий і творчий шлях
Шейн Олександр Самуїлович – радянський і російський режисер, сценарист, лауреат численних премій, заслужений діяч мистецтв РРФСР.
Ранні роки Олександра Шейна
Шейн Олександр народився в 1933 році в Москві в сім'ї театрального адміністратора Самуїла Абрамовича Шейна і домогосподарки Клари Борисівни Дрібан. Окрім Олександра, в сім'ї виховувалося ще двоє дітей – Федір та Ірина. З дитинства майбутній режисер ввібрав в себе творчу атмосферу театру, був присутній практично на всіх прем'єрах, був особисто знайомий з багатьма акторами та режисерами. Робота в театрі була його мрією, і їй судилося здійснитися. Тому, коли прийшла пора обирати професію, Шейн Олександр не надто довго роздумував і вирішив вступати до театрального. Правда, перед вступом до ВНЗ молодому Шейну довелося відпрацювати в якості асистента режисера в театрі імені Єрмолової аж до 1956 року. Однак ці роки не можна було вважати прожитими даремно, за цей час майбутній режисер і сценарист мав можливість досконально вивчити весь прихований від глядача механізм роботи театру, що дуже знадобилося йому у подальшій діяльності. І лише в 1958 році Шейн Олександр був зарахований в ГІТІС, де і вчився на режисерському факультеті аж до 1963 року на курсі досвідченого майстра Юрія Завадського.
Олександр Шейн – режисер
Проте ще не маючи диплома, Олександр починає пробувати свої сили в якості режисера. Так, в період з 1961 по 1962 рік він працює в ряді театрів Казані, Тули і Москви. У 1962 році він був задіяний в якості другого режисера на зйомках картини «Здрастуйте, діти!», Це була перша кіноробота Олександра Шейна. Фільм розповідає про трагічну долю японської дівчинки, яка захворіла променевою хворобою після атомної бомбардування Хіросіми і Нагасакі, а потім волею доль виявилася відпочинку в таборі «Артек» на березі Чорного моря. Над цією роботою Шейн Олександр трудився спільно з режисером Марком Донським.
Першою самостійною кінороботою Олександра Шейна стала стрічка «Сімейне щастя» за новелою Антона Павловича Чехова «Нерви», у фільмі були задіяні такі зірки радянського кіно, як Валентин Гафт, Аліса Фрейндліх, В'ячеслав Тихонов та ін., Однак, незважаючи на це, стрічка не мала великого прокатного успіху.
Поліекранну кіно
Починаючи з 1970 року в житті Олександра Шейна починається епоха поліекранного кіно, йому судилося стати батьком і родоначальником цього напрямку на вітчизняних теренах. Суть поліекранного кінематографа зводиться до показу на одному екрані декількох тематично пов'язаних між собою картинок. Даний напрямок було розвинене на заході ще в першій половині двадцятого століття, однак для радянського кінематографа стало нововведенням. Для сучасного глядача немає нічого дивного в «поліекранну видовище», проте варто пам'ятати і про те, що мова йде про епоху, далекою від цифрових технологій. У рамках цього проекту Олександр Шейн став організатором і главою творчої майстерні «Совполікадр», яка займалася зйомкою документальних та публіцистичних фільмів поліекранну методом. За час функціонування майстерні Олександр Шейн зняв близько 13 картин. Серед яких «Наш марш», «Інтернаціонал», «Я – громадянин Радянського союзу»та інші стрічки. Зокрема, фільм «Наш марш» став лауреатом гран-прі «Золотий голуб» на міжнародному кінофестивалі в Лейпцигу. Більшість з цих робіт вихваляли радянський лад і всіляко його пропагували.
Мало хто знає, що Олександр Шейн сам знявся в декількох кіноролях, хоча ці роботи були епізодичними, але все ж про них також варто згадати. Так, багатьом він запам'ятався по ролі в першому радянському фільмі-катастрофі «Екіпаж» (1979), вже в зрілому віці А. Шейн взяв участь у зйомках популярного серіалу «Дві долі» (2002), де виконав роль Осетрова.
Сім'я
Шейн Олександр Самуїлович був одружений, став батьком двох дітей – дочки Катерини та сина Олександра. Останній пішов по стопах батька і став відомим режисером і продюсером кінофільмів. Дочка далека від кінематографа, однак її рід діяльності пов'язаний з мистецтвом і творчістю – вона адміністратор художніх виставок.
Олександр Шейн, режисер і сценарист, помер 24 лютого 2015 в Москві.