Що таке RAM-disk?

Мабуть, зараз складно знайти людину, яка була б задоволена продуктивністю свого комп'ютера. Причому зовсім неважливо, для яких завдань він використовується - гри, кодування відеопотоків чи банальний набір тексту в офісних додатках. Одна з можливостей збільшити швидкодію системи - це організувати в комірках пам'яті обчислювальної машини так званий RAM-disk. Звичайно, дана операція не є панацеєю, яка гарантує вирішення всіх проблем з продуктивністю комп'ютера, але, тим не менш, в будь-якому випадку робить систему більш «чуйною». Приріст швидкості роботи може становить від декількох відсотків до багаторазового прискорення. Все залежить від використовуваних додатків.

Теорія

Багатьом відомий комп'ютерний термін «пляшкове горлечко». Його зміст полягає в тому, що продуктивність всієї системи визначається швидкістю роботи найбільш низької пристрою. Так, пропускна здатність центральних процесорів, відеокарт, шин даних давно обчислюється гігабайтами в секунду, а от вінчестери здатні передавати лише до сотні мегабайт, і то в кращому випадку. Таким чином, комп'ютер, обладнаний навіть найсучаснішої відкритий, багатоканальної пам'яттю, багатоядерним процесором, все одно буде чекати подгрузки даних програми з жорсткого диска. Саме це явище характерне для наповненою водою пляшки - незалежно від обсягу, швидкість витікання буде визначатися діаметром горлечка.

Причиною такого низького швидкодії вінчестерів є використання в їх конструкції обертових механічних частин. Нові інтерфейси проблеми не вирішують, бо оптимізують лише електронну частину, залишаючи без зміни механіку. Однак ще з часів ДОС відомий спосіб частково обійти це обмеження - це RAM-disk. Його сенс досить простий: з доступного обсягу оперативної пам'яті програмно виділяється якась його частина, яку операційна система «бачить» як стандартний диск. Так як продуктивність мікросхем пам'яті значно вище, ніж передача даних вінчестером, то розмістивши в цьому RAM-disk інформацію, працювати з нею можна у багато разів швидше. Єдиний недолік даного рішення - втрата всіх файлів, збережених на такому диску, при відключенні живлення. Адже RAM - це енергетично залежна пам'ять.

Альтернатива

Усвідомлюючи даний недолік, були запропоновані декілька компромісних рішень. Так, десяток років тому на ринку з'явилися спеціальні плати розширення, що вставляються в стандартний роз'єм PCI. Вони представляли собою мікросхеми оперативної пам'яті, контролер шини і батарею, розміщені на єдиній платі текстоліту. Хоча через обмеження PCI такі рішення не могли зрівнятися з продуктивністю RAM-disk, створеного у звичайній оперативці, вони були швидше вінчестерів. На жаль, особливого поширення вони не отримали. Більшість же користувачів як і раніше використовували класичний RAM-disk - WinXP дозволяла навіть автоматизувати створення такого псевдодіска.

Після появи технології твердотільної пам'яті і виникнення на її основі пристроїв, вищезазначені плати остаточно забулися. SSD-накопичувачі є повністю електронні рішення, тому швидкість їх роботи на порядок вище, ніж у традиційних жорстких дисків. До недоліків поки можна віднести високу вартість гігабайта простору і відносно невеликий обсяг.