Платіжний баланс і його значення для держави

Платіжний баланс є зведеним документом, що розкриває дохідну і видаткову частину коштів країни. Він допомагає внутрішнім і зовнішнім користувачам зрозуміти, яке економічне становище займає держава. Найбільш важливий платіжний баланс для уряду, оскільки його аналіз дозволяє знайти вади в управлінській діяльності державних органів, на підставі чого розробляються ефективні заходи щодо поліпшення нинішньої ситуації.

Платіжний баланс країни відображає надходження коштів в державу і їх вибуття, наприклад, на виплату боргів перед іншими країнами або контрагентами. Завдяки даному документу державні органи можуть зробити прогноз на майбутній період, який показує, наскільки важко буде державі виплачувати борги в наступному році. Платіжний баланс вважається періодичної звітністю. Як правило, його складають на рік, але при необхідності він може формуватися кожні півроку або поквартально.

Даний документ є головним помічником при проведенні прогнозного аналізу, складанні регулюючих заходів та оцінці ринкової кон'юнктури. Які ж особливості варто враховувати при аналізі статистичних показників балансу? В першу чергу слід розуміти, що платіжний баланс відображає ступінь розвиненості зовнішньоторговельної діяльності будь-якої країни, її динаміку та рівень активності в даний період часу. А це впливає на стабільність курсу національної валюти, розширення виробничої діяльності. Крім того, він яскраво показує всім зацікавленим користувачам масштаби припливу іноземного капіталу у формі інвестицій у різні галузі і відтоку коштів за межі держави.

Платіжний баланс країни безпосередньо впливає на національний банк, так як на основі даних, зазначених у ньому, регулюються золотовалютні резерви. Інформація, представлена в балансі, є базою для визначення цілей і завдань монетарної та фіскальної політики, а також для розробки заходів щодо регулювання курсу національної валюти.

Як і в бухгалтерському обліку, баланс країни складається у відповідності з основними принципами, одним з яких є подвійний запис. Тобто, операція, відображена по дебету, повинна бути закрита кореспондентським рахунком по кредиту. Таким чином, підсумкові рядки дебету і кредиту знаходяться в рівності, тільки тоді звітність вважається правильно оформленою. Звичайно, існують винятки. Практика показала, що домогтися нульового сальдо платіжного балансу часом буває неможливо, наприклад, внаслідок тимчасових розбіжностей або істотних відмінностей в інформаційних джерелах.

Ще однією особливістю вважається той факт, що всі операції, що відображають грошові потоки по експорту, відносяться до статті кредиту. Якщо говорити про угоди з фінансовими активами, то погашення зобов'язань перед нерезидентами країни відбивається в дебетової частині балансу, а їх збільшення, відповідно, навпаки.

У загальних рисах платіжний баланс можна розділити на дві великі групи - рух капіталу і поточні операції. До останніх належить експорт та імпорт товарів і послуг, а також чисті інвестиційні доходи і грошові перекази. Розділ руху капіталу відображає операції з фінансовими активами. Баланс кожного розділу може бути як негативним, так і позитивним. Наприклад, позитивне сальдо з експорту та імпорту продукції свідчить про те, що ввезення закордонних товарів проводиться в більшому обсязі, ніж вивезення вітчизняних.

Платіжний баланс може бути активним і пасивним. У першому випадку можна зробити висновок про те, що дохід від операцій з нерезидентами набагато менше, ніж сума виплат ім. Як показала практика, у багатьох країнах спостерігається дефіцит даного виду звітності, але зустрічається і профіцит. Дисбаланс необхідно усунути, в чому істотну допомогу надають золотовалютні резерви країни.