Кредиторська заборгованість та правила її списання

У першу чергу варто чітко позначити, що ж таке кредиторська заборгованість. Під даним поняттям мається на увазі сумарна заборгованість економічного суб'єкта перед усіма кредиторами. Тобто це ті кошти, які необхідно повернути в повному обсязі через встановлений проміжок часу.

Найчастіше зустрічається кредиторська заборгованість перед контрагентами, як правило, це постачальники матеріалів і сировини, а також покупці вже готової продукції. Регулярно виникають зобов'язання перед персоналом за виконану роботу.

Але не завжди організація може своєчасно погасити долгі- в такому випадку наявна кредиторська заборгованість значно погіршує фінансові показники. Особливо це відбивається на рівні ліквідності і платоспроможності підприємства, адже саме за цими критеріями інвестори судять про доцільність вкладення коштів. Крім того, якщо є кредиторська заборгованість у балансі, яка не була вчасно погашена, то контрагент має право звернутися з позовом до суду. У такому випадку позичальникові доведеться сплатити не тільки суму боргу в повному обсязі, а й передбачені надбавки у вигляді штрафу, пені чи неустойки.

Варто розуміти, що тривале непогашення зобов'язань перед постачальниками та іншими особам може призвести до серйозних наслідків, таких як банкрутство, тобто повна нездатність підприємства здійснювати свою діяльність надалі. Виділяють два способи стягнення боргів: судовий і так званий претензійний, або позасудовий. Перший передбачає подачу позову до суду і очікування подальшого розгляду, а згідно з другим способом сторони самостійно вирішують, як і в якому розмірі погашається кредиторська заборгованість.

У бухгалтерському обліку нерідко виникає ситуація, коли залишається сума боргу, яка не буде повернута кредитору. Таку заборгованість необхідно списати і при цьому правильно відобразити в балансі. Отже, списання боргу може здійснюватися тільки після закінчення терміну позовної давності. Як правило, він встановлюється судовим органом і зазвичай становить три роки з тих пір, як позичальник повинен був виконати зобов'язання в повному обсязі. Звичайно в договорі між кредитором і позичальником вказується кінцева дата погашення, тоді строк позовної давності починає свій відлік з дня, наступного за цією датою. Раніше списання заборгованості можливо тільки у випадку банкрутства підприємства та його ліквідації.

Якщо в організації є тимчасові фінансові труднощі, варто попередити про це кредитора. На підставі наявних відомостей проводиться реструктуризація кредиторської заборгованості, тобто знаходження компромісу і створення умов, максимально сприятливих для якнайшвидшого виконання зобов'язань. Таким чином, кредитор може продовжити термін погашення кредиту або скласти новий графік часткової виплати боргу з колишньою датою останнього платежу. Деякі висувають альтернативні варіанти у вигляді зниження суми боргу з урахуванням дострокового його погашення або заміни іншим боргом, тобто проводиться рефінансування. Робиться це з метою зниження ризику неповернення і гарантованого отримання хоча б частини платежу.

Окремо варто виділити такі способи реструктуризації, як залік, новація та відступний. Залік взаємних вимог здійснюється тільки в тому випадку, якщо сторони пов'язані взаємними зобов'язаннями однорідного характеру, часто грошовими. Якщо сума боргу одного контрагента менше, ніж в іншого, то залік оформляється на меншу суму. Коли кредиторська заборгованість стягується за допомогою новації, сторони приймають рішення про заміну зобов'язання іншим рівноцінним боргом. Якщо подальше повернення боргу знаходиться під великим питанням, то можна скористатися відступним. Під даним способом мається на увазі сплата боргу у вигляді іншого майна, активу або грошей. Позичальник може розплатитися майном лише у випадку, якщо воно не є забезпеченням якого-небудь кредиту, і якщо інша сторона дала свою згоду, тобто зацікавлена в цьому методі сплати боргу.