Активи банку та активні операції комерційних банків

Активні операції комерційних банків за своєю суттю представляють операції, призначені для того, щоб банк розміщував залучений та власний капітал. Сюди входить: надання позик, вкладення коштів у різноманітні комерційні проекти, придбання цінних паперів, факторингові та лізингові, а також операції з векселями та іншим. Активи банку прийнято відрізняти за ступенем ліквідності, а також за ступенями прибутковості та ризикованості. Чим вище рівень ліквідності, тим менше вони прибуткові. Активи банку, виражені у формі інвестицій у цінні папери та довгострокових кредитів, дають найбільший прибуток. Зазвичай вони відрізняються найбільшим ступенем ризику.

Активи комерційного банку прийнято розділяти за ознакою прибутковості:

— дохідні: кредити, цінні папери, факторинг, операції з валютою, лізинг, а також інше-

— безприбуткові: коррахунки, грошові кошти, капіталовкладення, основні засоби, дебітори, безвідсоткові кредити та інше.

Активи прийнято класифікувати залежно від ступеня їх ліквідності, тобто швидкості, з якою вони трансформуються у вкладені кошти і в готівку, призначені для того, щоб банк міг негайно виконати свої зобов'язання, які пов'язані з кредиторами і вкладниками. Для того щоб забезпечити банку можливість щоденно розплачуватися за своїми зобов'язаннями, будова активів банку зобов'язане знаходитися у відповідності з вимогами до ліквідності. Саме для цього їх поділяють залежно від ліквідності і терміну погашення на категорії. Активи банку прийнято ділити на високоліквідні, активи довгострокової ліквідності і просто ліквідні. До високоліквідних прийнято відносити: готівкові кошти та прирівняні до них, кошти на рахунках в Центробанку, на кореспондентських рахунках, боргові зобов'язання перед державою, вкладення в облігації, а також кошти, які надходять на коррахунки банків від робіт по виконанню цінних паперів. Якщо необхідно ці ліквідні активи банку можуть бути вилучені з обігу. Крім зазначених високоліквідних засобів, до складу ліквідних входять всі кредити, які були видані в іноземній і національній валюті, для яких термін погашення становить приблизно тридцять днів, а також інші платежі кредитної організації, обіцяні до погашення в найближчі тридцять днів. До довгострокових активів відносять всі кредити, які були видані в іноземній і національній валюті, строком погашення більше року, половина гарантій та поручительств, які були видані банком на термін дії більше року, прострочені кредити за вирахуванням позичок, які гарантовані урядом, під заставу драг металів і цінних паперів. Структура активів банку повинна встановлюватися максимально раціонально, при цьому банк повинен ретельно стежити за виконанням вимог ліквідності, тобто володіти достатньою кількістю високоліквідних, довгостроково-ліквідних і ліквідних коштів щодо зобов'язань, з урахуванням строків, типів і сум. А також виконувати нормативи поточної, довгострокової та миттєвої ліквідності.

Обов'язковою умовою роботи будь-якого банку є проведення статистичного аналізу операцій з активами. У зв'язку з цим виникає певний набір завдань:

— аналіз структури кредитного портфеля-

— аналіз ступеня участі власних коштів-

— аналіз структури операцій і їх зміну в часу-

— зіставлення структури операцій банків-

— оцінка виконання обов'язкових нормативних мінімальних резервов-

— визначення якості активів, зокрема оцінка кредитного ризику-

— операції по угрупованню активів за ступенем ліквідності.

Банк, як і всяке підприємство, діяльність якого здійснюється в умовах ринкової економіки, стикається з ризиками втрат. Завданням управління ним є розподіл активів оптимальним чином, що дозволяє мінімізувати ризики.