Трудовий потенціал працівника в Росії

Трудовий потенціал працівника - сукупність духовних і фізичних властивостей співробітника, яка сприятиме досягненню в наявних умовах оптимальних результатів його професійної діяльності. Він включає в себе також здатність самовдосконалюватися, дозволяти нові завдання, які виникають на виробництві.

Трудовий потенціал працівника в собі містить:

• Психофізіологічний рівень, тобто схильності і здібності людини, її стан здоров'я, витривалість, працездатність, тип нервової системи і так далі.
• Кваліфікаційний рівень. У нього входить обсяг, глибина і різнобічність спеціальних та загальних знань, трудових умінь і навичок, які обумовлюють здатність працівника до професійної діяльності певної складності та змісту.
• Особистісний рівень включає в себе рівень його громадянської самосвідомості і зрілості, особливості засвоєння працівником норм і ціннісних орієнтацій по відношенню до праці. Важливе місце займатимуть його потреби, інтереси, запити в цій галузі.

Оцінка трудового потенціалу працівника в Росії повинна здійснюватися через призму всіх трьох рівнів. Розглянемо їх зміст більш докладно.

Якщо говорити про психофізіологічному потенціалі, то рівень захворюваності та смертності в нашій країні більш високий, ніж у європейських країнах і США. Основними причинами цього є:

• низька якість продуктів харчування-
• нездоровий раціон (трохи вітамінів і білків, але багато складних вуглеводів) ;
• поширеність шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю) ;
• наявність несприятливих умов праці.

Трудовий потенціал працівника з точки зору кваліфікаційного рівня включає в себе його підготовленість до виконання складніших трудових обов'язків та умов праці. Він повинен формувати ставлення до професії, дисципліну і підвищувати свої професійні якості. Кваліфікаційний рівень класифікується за такими ознаками, які відображають індивідуальні якості кожного працівника:

• рівень підготовки (освіта, спеціалізація і профіль) ;
• творчі здібності (теоретик, експериментатор, організатор, змішаний тип) ;
• пів;
• тип нервової системи-
• стаж роботи (загальний, по спеціальності) ;
• трудова активність (виконавець, творчий працівник) ;
• мобільность;
• результативність, ефективність і якість праці;
• вміння раціонально використовувати свій час.

Трудовий потенціал працівника визначається також соціально-особистісним рівнем, який складається з наступних основних елементів:

• здатність до співпраці, роботи в колективі та взаємодії (комунікативний) ;
• творчі здібності (творчий) ;
• ціннісно-мотиваційні якості (моральний та ідейно-світоглядний).

При цьому більш важливими є потенційні, перспективні або «невикористовувані» можливості працівника. Тому значна увага приділяється здатності співробітника до саморозвитку і самоперетворення, яка визначається його мотивацією. Чим вона вища, тим вище розвиток трудового потенціалу.

Управління персоналом з урахуванням вище сказаного повинно спиратися на вирішення трьох базових завдань.

По-перше, потрібно формувати такі продуктивні здібності людини, які будуть відповідати вимогам, що пред'являються до рівня якості робочої сили на даному місці.

По-друге, рекомендується створювати такі соціально-економічні та виробничо-технічні умови на виробництві, при яких відбувається оптимальне використання здібностей співробітника до даного виду праці.

По-третє, процес управління не повинен завдавати шкоди інтересам і особистості працівника.