Непрямі витрати підприємства

Кожне підприємство в ході своєї діяльності несе непрямі витрати. До них відносяться витрати, пряме віднесення яких на певну позицію номенклатури продукції неможливо.

Непрямі (накладні) витрати супроводжують основну діяльність будь-якої організації, але не пов'язані з нею безпосередньо. Вони не входять у вартість матеріалів і праці. Непрямі витрати пов'язані з експлуатацією та утриманням основних засобів, організацією та управлінням виробництва, його обслуговуванням, витратами на відрядження, професійним навчанням працівників підприємства та невиробничими втратами (від псування сировини і матеріалів, втрат від простоїв).

Непрямі витрати містять і витрати на телефонний зв'язок, інтернет, орендну плату за офісні приміщення. Вони носять комплексний характер і є витратами, які при розрахунку повних витрат на виробництво певних виробів умовно розподіляються по окремих видах і одиницям продукції. Калькуляція і розподіл непрямих витрат є підставою для прийняття певних виробничих рішень, встановлення ціни на продукцію, розрахунку рентабельності всіх видів продукції.

Деякі непрямі витрати змінюються, інші залишаються стабільними протягом деякого часу, при цьому зменшення обсягу окремих видів продукції їх не скорочує.

На кожному підприємстві розробляють порядок розподілу цього виду витрат. Щоб включити в собівартість деяких видів продукції прямі і непрямі витрати, розробляється ціла система відповідних нормативів. Для розподілу накладних (непрямих) витрат розробляють відповідні кошториси, звані бюджетами. У них фіксуються всі витрати, пов'язані з виробництвом різних видів товарної продукції. Такі кошториси складають у розрізі економічних статей і прив'язують до різних звітних періодів.

Непрямі витрати під час обчислення повної собівартості певних видів випущеної продукції включаються в неї шляхом пропорційного умовного розподілу витрат за прийнятими на підприємстві базам розподілу. Для них найчастіше вибирають такі показники:

— основну зарплату співробітників (без доплат і премій) -

— нормативні (кошторисні) ставки обладнання та робіт-

— відпрацьовані людино-годинник-

— випущений обсяг продукції-

— деякі прямі витрати.

Основним принципом вибору методу розподілу цих видатків вважають максимальну відповідність результату їх розподілу фактичним витратам на виробництво конкретної позиції номенклатури продукції. Переважна більшість підприємств за базу бере основну зарплату виробничих працівників.

За існуючою практикою і нормам чинного законодавства кожне підприємство розподіляє свої непрямі витрати в першу чергу за напрямами (видами) діяльності, а в другу - всередині певного виду діяльності або за видами випущеної продукції. Таким чином, раціональний розподіл цих витрат визначає точність розрахунку собівартості виробництва по кожній технологічній лінії і всіма видами продукції.

В управлінському обліку нерідко відбувається змішання таких понять, як непрямі і періодичні (умовно-постійні) витрати. Ці категорії витрат необхідно чітко розрізняти між собою. Непрямі витрати - це змінний показник, оскільки вони завжди пов'язані безпосередньо з обсягом своєї продукції. Інакше кажучи, весь виробничий процес визначає цей вид витрат. Облік їх здійснюється на збірно-розподільчому бухгалтерському рахунку 25 «Загальновиробничі витрати». По завершенні кожного місяця з цього рахунку суми непрямих витрат списуються на наступне:

— рах. 20 «Основне виробництво» -

— рах. 23 «Допоміжні виробництва».