Фінансова політика держави

Фінансова політика держави, як правило, спрямована на побудову фінансового механізму, який дозволяє з максимальною ефективністю забезпечувати досягнення тактичних і стратегічних цілей, які заявлені в довгостроковій програмі розвитку країни в перспективі. Фінансова політика держави задіє всі складові: бюджетну, податкову, митну, валютну і грошово-кредитну політику.

Фінансова політика держави являє собою сукупність цілеспрямованих дій спрямованих на встановлення цілей, а також визначення засобів їх досягнення. Таким чином, це економічна державна політика, яка проявляється у використанні фінансових державних ресурсів, а також у податковому регулюванні, у регулюванні витрат і доходів, у впливі на національний валютний курс, у виконанні та формуванні державного бюджету, в управлінні грошовим обігом.
Основний суб'єкт проведеної політики - держава. Саме їм проводиться розробка науково обґрунтованих концепцій розвитку фінансов- визначаються основні напрями їх застосування-розробляються заходи, які спрямовані на досягнення конкретних цілей.

Фінансова політика держави за своєю суттю - це стратегічні напрямки, що визначають середньострокову і довгострокову перспективи використання фінансів і передбачають вирішення основних завдань, які випливають з особливостей функціонування соціальної сфери та економіки країни. Поряд з цією державою здійснюється вибір поточних завдань і цілей застосування фінансових відносин. Всі перераховані заходи взаємозалежні і тісно взаємопов'язані.

Фінансова політика держави - складова частина економічної політики. Фінансова стратегія - довгострокова фінансова політика держави, розрахована на тривалу перспективу, вона передбачає вирішення великомасштабних завдань. Таким чином, фінансові заходи і рішення, що переслідують досягнення результатів за період часу від 12 місяців, відносять до довгострокової політиці.

Фінансова тактика - це рішення задач на певному етапі розвитку за допомогою своєчасної перегрупування фінансових зв'язків. Принципи формування довгострокової і короткострокової політики взаємозалежні. Короткострокові рішення у фінансовій області обов'язково повинні бути співвіднесені до довгострокових цілей і сприяти їх досягненню. Таке співвідношення тісно пов'язане зі стратегією і тактикою у фінансовій політиці держави в цілому. Стратегічні рішення і довгострокова фінансова політика держави пов'язані з інвестиціями, тому для їх розробки аналізуються інвестиційні процеси.

Фінансовий ринок являє собою організовану інституційну структуру для створення фінансових активів для їх подальшого обміну. На фінансовому ринку відбувається мобілізація капіталу, надаються кредити, здійснюються обмінні грошові операції. Діяльність національного фінансового ринку регулюється Центральним банком країни. Міжнародні фінансові ринки мають певними областями, де відбувається концентрація їх активності. Як правило, це міжнародні фінансові центри, в яких проводиться велика частина фінансових операцій міжнародного масштабу. Якщо перерахувати світові фінансові ринки по спадної, то очолить список Лондон, а завершить його Сінгапур. Міжнародні фінансові ринки - це сукупність національних фінансових ринків. Діяльність міжнародних фінансових ринків регулюється різноманітними міжнародними інституціями та міжнародними угодами.