Аналіз показників рентабельності в умовах інноваційного розвитку

На початку XXI століття саме інновації є головним джерелом економічного зростання суспільства. В основі інноваційного розвитку будь-якої держави, як відомо, лежать нові знання і технології.

Реалізація певної державою стратегії інноваційного розвитку вимагає інтеграції науки і виробництва. Факторний аналіз показників рентабельності в цьому випадку повинен враховувати показники ефективності використання досягнень НТР. Зрозуміло, що інформаційно-аналітичне забезпечення вкрай необхідно на всіх стадіях інноваційного процесу.

Багато вчених підкреслюють, що національна інноваційна система є важливою передумовою для успішного відродження національної економіки, її адаптації до умов міжнародної конкуренції.

Аналіз показників рентабельності підприємства показує, що інтенсивне застосування інформаційних технологій у різних сферах істотно змінює уявлення про роль людського чинника та інформації в сучасному суспільстві. Більш повно проявляється нова дефініція - національні інформаційні ресурси, які стають одним з вагомих факторів розвитку індустріального світу.

Як показує аналіз показників рентабельності, інформація в сучасних умовах набуває рис фактора виробництва, а не замінює інновації як дійсно нове доповнення до технологічного складу суспільства. Завдяки інформаційним технологіям стає можливим істотне підвищення ефективності господарської діяльності. Це досягається завдяки властивостям інформаційного ресурсу копіюватися, а не відтворюватися, як це є з традиційними факторами виробництва. Нові системи виробничих сил, основою яких є інформаційні технології, в передових економіках світу все більше витісняють старі форми.

Цілком очевидно, що інформаційна галузь набула достатній рівень промислових чорт з чітко вираженою інноваційною моделлю розвитку, частка якої в загальній структурі економіки розвинених країн істотно зросла. Однак, як свідчить аналіз показників рентабельності, внаслідок розгорнутої рекламної кампанії з метою залучення інвестицій, спостерігається певна переоцінка можливостей її впливу на загальне економічне зростання.

У загальному вигляді структура інформаційного сектора складається з чотирьох складових:

— виробництво засобів комп'ютерної техніки, телекомунікації та мережевих пристроїв-

— створення інформаційного продукту (розробка системного і прикладного програмного забезпечення-формалізація інформації в електронному вигляді) -

— впровадження промислових можливостей генерації інформаційних ресурсів-

— вдосконалення промислових технологій, які забезпечують принципово інший стан економічного зростання.

Успішна спочатку реалізація продукції перших двох складових в останні кілька років зіткнулася з цілком закономірним зниженням попиту, яке стало результатом падіння темпів впровадження продукції третьою складовою в результаті неготовності суспільства сприймати нововведення синхронно з виникненням їх пропозиції. Як показав аналіз показників рентабельності, використання нового інструментарію не було забезпечено належної нормативно-правовою базою, ускладнювалося застарілими господарськими механізмами. До загострення ситуації призвело дію в інформаційному секторі принципів, які суттєво відрізняються від усталених в традиційній економіці. В першу чергу, це стосується формування собівартості і ціни на продукцію інформаційного сектора. Основою капіталізації суб'єктів діяльності даного сектора стали нематеріальні активи, в першу чергу, у вигляді інформаційних технологій та некомплектних інформаційних ресурсів, що призвело до протиріччя між так званою «новою економікою» і традиційною. Некомплектність інформаційних ресурсів полягає в існуванні на інформаційному ринку лише інструментів для модернізації інших сфер, - повнота же забезпечується в процесі розвитку інформаційно-технологічної бази підприємствами традиційної економіки, які доповнюють апаратно-програмну складову інформаційним продуктом, який відображає предметну область їх діяльності.

Як демонструє аналіз показників рентабельності, останні події, які відбуваються в інформаційному секторі, підтверджують хибність уявлень про його можливості безперервно забезпечувати зростаючий інноваційний потік. У ньому лише створюється метаінструментарій, адаптація якого до потреб конкретної предметної області і використання прискорюють виникнення і впровадження в ній інновацій.

Дослідження проблем інноваційного розвитку сьогодні невіддільне від становлення нової соціально-економічної формації, домінантний спосіб виробництва якої грунтується на інформаційних технологіях.