Державний бюджет
Державний бюджет є невід'ємною умовою роботи будь-якої держави, що потребує грошових ресурсах для виконання своїх функцій.
Вперше сформувати єдину кошторис витрат і доходів спробували в Англії в кінці 17 століття.
На момент свого формування державного бюджету висловлювався в кошторисі можливих доходів і витрат країни. Дане визначення відповідало вимогам того часу. Його виникнення було обумовлено необхідністю створення об'єднаної сукупності розрізнених розрахунків, пов'язаних з доходами і витратами по найважливішим заходам загальнодержавного характеру.
У процесі розвитку суспільства використовуване визначення стало застарівати. Таким чином, поняття державний бюджет починає набувати характер головного фінансового плану, визначаючи при цьому рух основної маси фінансових запасів країни.
Розширення державних функцій сприяє збільшенню кількості джерел витрат, доходів. Державний бюджет, структура якого ускладнюється, при цьому пов'язаний з іншими державними планами.
У Російській Федерації фінансовий план країни складається на рік. Після закінчення цього терміну уряд звітує за його виконання.
Державний бюджет є важливою ланкою в процесі перерозподілу національного доходу, граючи в суспільному відтворенні особливу роль. Так, через головний фінансовий план здійснюється перерозподіл близько 50% від національного доходу, що в багатьох країнах становить близько 3/4 всіх грошових коштів. У свою чергу, державі це дає можливість не тільки задовольняти потреби загальнодержавного значення, а й надавати активний вплив на все соціальне життя, виконуючи, таким чином, програми по соціальному та економічному розвитку в державі.
Положення, яке відводиться державному бюджету, надає йому законну силу. Тому головний фінансовий план затверджується вищими органами влади законодавчої (Парламентами). Виконання плану є обов'язковим для всіх учасників фінансового процесу.
Бюджет країни має велике економічне значення. У першу чергу, воно виражається в тому, що фінансовий план допомогою системи доходів, напрямки та обсягу фінансових коштів впливає на соціально-економічні процеси. Серед них слід відзначити зокрема, зайнятість, ділову активність, ринок споживчої продукції та обладнання та інші.
Основними складовими головного фінансового плану є видаткова і дохідна частини. У дохідній частині відображаються джерела фінансів, у видатковій - цілі, на які спрямовані акумульовані кошти.
До джерелами доходу відносять податки, емісію (додатковий випуск) кредитних і паперових грошей, державні позики (векселі, цінні папери та інші), а також позики, надані міжнародними організаціями.
У розвинених країнах структуру видаткової частини визначають наступним чином:
- не менше 50% бюджету спрямовується на задоволення соціальних нужд-
- близько 20% направлено на підтримку обороноздатності держави.
Решта кошти розподіляються на розвиток інфраструктури (зв'язок, дороги, озеленення та інше), обслуговування державних боргів (боргу), надання підприємствам дотацій.
Державний бюджет, функції якого включають розподіл (перерозподіл) і контроль, дозволяє не тільки сконцентрувати фінанси в руках держави, а й проконтролювати своєчасність та повноту їх надходжень у країну. Таким чином, головний фінансовий план є відображенням процесів, що відбуваються всередині економічної структури.