Стилістичні фігури і тропи в російській мові: правила вживання, особливості будови

Стилістичні фігури - елементи поетичної мови, що підсилюють вплив тексту на читача, що формують особливий образний лад поетичної мови-вони роблять сприйняття художнього твору більш живим і яскравим. Стилістичні фігури відомі з часів античності, вперше вони були описані в працях Аристотеля («Поетика», «Риторика»).

Стилістичні фігури мови - сильний засіб мовної виразності, але перевантажувати ними твір небезпечно: в цьому випадку будь художній текст буде виглядати громіздко і незграбно, перетвориться на сухий каталог метафор, порівнянь, епітетів. Художній смак, почуття художнього такту - це не менш важливо для початківця (і маститого) автора, ніж талант, обдарованість.

Мовні засоби виразності можна розподілити на дві рубрики. До першої належать композиційні обороти, що підсилюють яскравість висловлювання (власне стилістичні фігури - анафора, гротеск, іронія, епіфора, синекдоха, антитеза, градація, оксюморон і багато інших). Другу групу складають стежки - слова, вжиті в непрямому значенні- їх експресивність, виразність укладена в художньому переосмисленні лексичного значення (семантики) слова. До числа тропів належать метафора, метонімія, литота, гіпербола, порівняння, епітет і т. Д.

Зупинимося докладніше на деяких найбільш часто вживаних стилістичних фігурах і стежках.

• Анафора - в перекладі з грецької - Единопочаток. Стилістична фігура, заснована на акцентованої повторенні початкових слів або частини фрази.

• Риторичне звернення або питання - висловлювання, побудоване у формі питання або обігу, як правило, до неживого об'екту- зазвичай не передбачає відповіді, використовується для виділення, привернення уваги до частини тексту.

О, ти, кого поезія вигнала,

Хто в нашій прозі місця не знайшов,

Я чую крик поета Ювенала:

«Ганьба, кошмар, мене він переклав!» (Р. Бернс).

• Антитеза - художньо посилене протиставлення.

Я тілом в поросі знищиться,

Розумом грому наказую!

Я цар - я раб-

Я черв'як - я бог! (Г.Р. Державін).

• Полісиндетон - надмірне вживання спілок, що підсилює експресивність висловлювання.

Ні хреста, ні цвинтаря не хочу вибирати ... (І. Бродський).

• Інверсія - навмисне зміна звичного порядку слів у реченні.

Якщо стилістичні фігури переважно вживаються в поетичних творах, то за допомогою тропів можна збагатити, зробити більш виразним і експресивним прозовий текст. Важливе місце серед тропів займає метафора, майже всі інші стежки споріднені їй або є особливим типом прояви метафори. Отже, метафора - перенесення найменування з предмета на предмет за ознакою подібності зовнішніх або внутрішніх особливостей, схожості виробленого враження або уявлення про структуру предмета. В її основі завжди лежить аналогія, багато лінгвісти визначають її як порівняння з пропущеної порівняльної зв'язкою. Але все ж метафора складніше порівняння, вона більш закінчена, завершена.

Розрізняють такі основні типи метафори: Загальномовне (окказиональное) і художню (узуальной). Загальномовне метафора - джерело появи нових найменувань у мові (ніжка стільця, носик чайника, ручка сумки). Ідея порівняння, живий виразний образ, що лежить в основі такого метафоричного перенесення, поступово стирається (мовну метафору називають також витертий), експресивна забарвлення висловлювання втрачається. Жива художня метафора, навпаки, стає центром художнього тексту:

Анна кинула йому цей м'яч кокетства ... (Л.М. Толстой).

Окремими випадками метафори є епітет (експресивне, виразне визначення) і уособлення (метафоричний перенесення ознаки за типом «від живого до неживого об'єкту»):

Втішиться безмовна печаль і жвава задумається радість .... (А.С. Пушкін).

Дуже виразним і сильним засобом мовної експресії вважається гіпербола (художнє перебільшення): ріки крові, оглушливий крик.

Стилістичні фігури і тропи мовлення - основа образного ладу мови. Майстерність письменника полягає зовсім не в постійному вживанні старих, приїлися всім форм мовної виразності. Навпаки, талановитий автор зможе вдихнути живий зміст навіть у відомий всім літературний прийом, приверне таким чином увагу читача, освіжить сприйняття художнього тексту.