Запорізькі козаки
Запорізькі козаки збиралися в військо з самих далеких часів. Історичні факти свідчать про його виникнення з тисячі п'ятисотий року. Одні сучасники підстави Січі Запорозької вважали, що виникнення козацтва почалося з об'єднання селян, які прагнули знищити кріпосні порядки. На думку інших літописців, це військо було створено з козар, які мешкали в Середньої Азії, а на Україні перейшли в часи монголо-татарського ярма.
Чоловіки цього стану не працювали, а проводили свій час, вправляючись у військовій науці. З часів поселення в Україні їх почали називати козаками. Примушувати до відбування незвичних трудових повинностей воїнів стали польські та литовські магнати. Ці події відбувалися після захоплення ними Україна. Однак козаки, щоб уникнути примусових робіт, віддалилися з обжитих земель. Вони облюбували собі місце за порогами Дніпра. На думку істориків, таким чином і з'явилися запорізькі козаки. Бачачи хоробрість цього війська, польські королі стали закликати їх на службу. А родовиті представники шляхти вважали за велику честь бути ватажками хоробрих загонів.
Арсенал війська складався з самого передового зброї того часу. Запорізькі козаки володіли гарматами і гаубицями, мортирами і мортирки, самопалами і пістолями, списами і шаблями, клинками і кинджалами, луками і стрілами. Дані археологічної та історичної науки підтверджують свідчення про великий арсенал зброї, яке було відібрано у народів, з якими велися бойові дії. Проте основне перевагу запорізькі козаки віддавали шаблі.
У складі хороброго війська була піхота, кіннота і артилерія. Загальна чисельність збройних козаків становила від десяти до дванадцяти тисяч чоловік. Елітним підрозділом завжди вважалася кіннота. Вона представляла собою саму грізну за бойовими якостями силу. В підрозділу війська входили сотні й полки. Під час походів козаки зупинялися на нічліг табором, який представляв собою розташовані по периметру ряди возів, скріплені ланцюгами.
Головним джерелом доходів Запорізької січі був видобуток, відвойована під час походів, а також торгівля, продаж вина, данина, отримана від перевезень, і царський, а також королівське платню. Частина добра, отриманого в боях, віддавалася за звичаєм до церкви. Залишилася, видобуток ділилася порівну, та її український козак міг пропити до копійки. Значні суми збиралися Січчю з купців, що проїжджали по запорізьких землях. Велика частина доходу включала в себе і податок на житла, розташовані в межах Війська.
Феодали з побоюванням дивилися на посилення впливу козацтва. Адже воно було на боці пригноблених селян і завжди могло надати їм допомогу. Прагнення феодалів зводилися до вирішення завдання знищення Січі Запорізької та поверненню його до кріпацтва. До кінця п'ятнадцятого-початку шістнадцятого століть литовські і польські магнати змогли привласнити значні території земель, що належать козакам. Внаслідок цього, в 1648 році вибухнуло повстання. Його очолив полковник козачого війська Богдан Хмельницький. Похід під його проводом був завершений перемогою.
Враховуючи великий вплив Січі на козацтво України, за Військо вели дипломатичну боротьбу Петро I і гетьман Мазепа. Однак запорожці стали на бік Карла XII і вели проти російських військ бойові дії. Після підписання Мазепою союзницького договору зі шведами, Петро I висунув на захоплення Запорізької Січі три полки. Перед ними було поставлено завдання винищити дощенту гніздо бунтарів. У травні 1709 фортеця була взята, повністю зруйнована і спалена.
Остаточну крапку в долі запорожців поставила Катерина II. У серпні 1775 нею був виданий маніфест, який затвердив знищення Січі та віднесення її до Новоросійської губернії.