Яків Джугашвілі: біографія, фото. У якому концтаборі містився Яків Джугашвілі? Як загинув Джугашвілі яків Йосипович (син сталіна)?

Мабуть, в історії нашої країни є стільки великих одіозних особистостей, що буває складно розібратися в хитросплетіннях оточуючих їх міфів і переказів. Ідеальний приклад з недавнього минулого – Йосип Віссаріонович Сталін. Багато хто вважає, що він був людиною вкрай бездушним і черствим. Навіть його син, Яків Джугашвілі, загинув у німецькому концтаборі. Батько, як стверджують багато істориків, нічого не зробив для його порятунку. Чи так це насправді?

Загальні відомості

Більше 70 років тому, 14 квітня 1943 року, в концтаборі помер старший син Сталіна. Відомо, що незадовго до того він відмовився обміняти свого сина на фельдмаршала Паулюса. Відома фраза Йосипа Віссаріоновича, що вразила тоді весь світ: «Солдат на генералів не змінюю!» Але після війни іноземні ЗМІ щосили тиражували чутки, що Сталін усе-таки врятував свого сина і переправив його в Америку. У середовищі західних дослідників і вітчизняних лібералів так і зовсім ширилися чутки, що була якась «дипломатична місія» Якова Джугашвілі.

Нібито він потрапив у полон не просто так, а для налагодження контактів з німецькими головнокомандуючими. Такий собі «радянський Гесс». Втім, ця версія ніякої критики не витримує: у такому випадку простіше було б закинути Якова безпосередньо в німецький тил, а не займатися сумнівними маніпуляціями з його полоном. Крім того, які договори з німцями в 1941 році? Вони нестримно рвалися до Москви, і всім здавалося, що СРСР впаде ще до зими. Для чого їм вести якісь переговори? Так що правдивість таких чуток близька до нульової.

Як Яків потрапив у полон?

Яків Джугашвілі, якому на ту пору було 34 роки, потрапив у німецький полон на самому початку війни, 16 липня 1941 року. Це сталося під час плутанини, що панувала при відступі від Вітебська. У той час Яків був ледь-ледь встигли закінчити артилерійську академію старшим лейтенантом, який отримав від свого батька єдине напуття: «Іди, воюй». Він служив в 14-му танковому полку, командував артилерійською батареєю протитанкових гармат. Його, як і сотень інших бійців, не дорахувалися після програного бою. У той час його зарахували до зниклим без вісті.

Але через кілька днів фашисти піднесли вкрай неприємний сюрприз, розкидавши над радянською територією листівки, де був зображений Яків Джугашвілі в полоні. Пропагандисти у німців були прекрасні: «Син Сталіна, як і тисячі ваших бійців, здалися військам Вермахту. Саме тому вони почуваються прекрасно, вони нагодовані, ситі ». Це був неприкритий натяк на масову здачу в полон: «Радянські воїни, для чого вам помирати, якщо навіть син вашого верховного верховоди вже здався сам ...?»

Невідомі сторінки історії

Після того як він побачив злощасну листівку, Сталін сказав: «У мене немає сина». Що ж він мав на увазі? Може, він припускав дезінформацію? Або він вирішив не мати ніяких справ із зрадником? Досі про це нічого не відомо. Зате у нас є запротокольовані документи допитів Якова. Всупереч поширеним «думкам фахівців» про зраду сина Сталіна, в них немає нічого компрометуючого: молодший Джугашвілі поводився на допитах цілком гідно, не видавав ніяких військових секретів.

Загалом-то, на той момент Яків Джугашвілі і справді не міг знати ніяких серйозних секретів, так як нічого подібного йому батько не розповідав ... Що міг сказати рядовий лейтенант про плани глобального переміщення наших військ? Відомо, в якому концтаборі містився Яків Джугашвілі. Спершу його та кількох особливо цінних бранців тримали в Хаммельбурга, потім Любеку, а вже потім перевели в Заксенхаузен. Можна уявити, наскільки серйозно була поставлена охорона такий «птахи». Гітлер мав намір розіграти цю «козирну карту» у випадку, якщо в полон СРСР потрапить хтось із його особливо цінних генералів.

Такий випадок їм представився взимку 1942-43 років. Після грандіозного поразки під Сталінградом, коли до рук радянського командування потрапив не тільки Паулюс, а й інші високопоставлені офіцери Вермахту, Гітлер вирішив поторгуватися. Зараз вважається, що він спробував звернутися до Сталіна через представництво Червоного Хреста. Напевно відмова його здивував. Як би там не було, Джугашвілі Яків Йосипович залишився в полоні.

Світлана Алліллуева, дочка Сталіна, згодом згадував про цей час у своїх мемуарах. У її книзі є такі рядки: «Батько прийшов додому пізно вночі і сказав, що німці запропонували обміняти Яшу на когось зі своїх. Він тоді був зол: «Не стану я торгуватися! Війна – завжди справа важкий ». Всього через пару місяців після цієї розмови Джугашвілі Яків Йосипович загинув. Існує думка, що Сталін терпіти не міг свого старшого сина, вважав його рідкісним невдахою і неврастеніком. Але чи так це насправді?

Коротка біографія Якова

Потрібно сказати, що для такої думки є певні підстави. Так, Сталін і справді практично ніяк не брав участь у процесі виховання свого старшого сина. Народився він а 1907 році, всього в піврічному віці залишився сиротою. Перша дружина Сталіна, Като Сванідзе, померла під час бушувала епідемії тифу, а тому вихованням Якова займалася його бабуся.

Батько вдома практично не бував, мотаючись по всій країні, виконуючи доручення партії. До Москви Яша переїхав тільки в 1921 році, причому Сталін в той час був уже видним людиною в політичному житті країни. У цей час у нього вже було двоє дітей від другої дружини: Василь і Світлана. Яків, якому на той час було всього 14 років, який виріс у глухому гірському селі, дуже погано розмовляв російською. Не дивно, що йому було дуже складно вчитися. Як свідчать його сучасники, батько був постійно незадоволений результатами навчання сина.

Складнощі в особистому житті

Особисте життя Якова йому також не подобалась. У вісімнадцятирічному віці він хотів одружитися на дівчині шістнадцяти років від народження, але батько заборонив йому робити це. Яків був у розпачі, намагався застрелитися, але йому пощастило – куля пройшла навиліт. Сталін сказав, що він «хуліган і шантажист», після чого повністю усунув його від себе: «Живи де хочеш, живи з ким хочеш!» До того часу у Якова був зв'язок зі студенткою Ольгою Голишевої. До цієї історії батько поставився ще серйозніше, оскільки син сам став татом, але дитини не визнав, одружитися на дівчині відмовився.

У 1936 році Яків Джугашвілі, фото якого є в статті, розписується з танцівницею Юлією Мельцер. На той момент вона вже була заміжня, причому чоловік був офіцером НКВС. Втім, зі зрозумілих причин, Якову було на це наплювати. Коли у Сталіна з'явилася внучка Галя, він трохи відтанув і виділив молодятам окрему квартиру на вулиці Грановського. Подальша доля Юлії була все ж непростою: коли з'ясувалося, що Яків Джугашвілі в полоні, її заарештували за підозрою у зв'язках з німецькою розвідкою. Сталін писав своєї дочки Світлані про те, що: «По всій видимості, жінка ця нечесна. Доведеться потримати її, поки ми повністю не розберемося. Яшина донька нехай поки живе з тобою ... ». Розгляди тривали неповних два роки, під кінець Юлію все-таки відпустили.

Так чи любив Сталін свого першого сина?

Маршал Георгій Жуков після війни у своїх мемуарах розповідав, що насправді Сталін глибоко переживав полон Якова Джугашвілі. Він розповів про неофіційній розмові, який стався у нього з головнокомандуючим.

"Товариш Сталін, я хотів би дізнатися про Якова. Чи немає якихось відомостей про його долю?" Сталін помовчав, після чого сказав дивно глухим і хрипким голосом: «Не вийде визволити Якова з полону. Німці його точно розстріляють. Є відомості, що фашисти містять його ізольовано від інших полонених, агітують за зраду Батьківщині ». Жуков зазначав, що Йосип Віссаріонович глибоко переживав і страждав від неможливості допомогти в той час, коли страждає його син. Якова Джугашвілі і справді любили, але час був такий ... Щоб б подумали всі громадяни воюючої країни, якби їх головнокомандувач вступив в сепаратні переговори з противником про звільнення свого сина? Будьте впевнені, що той же Геббельс такої можливості вже точно б не упустив!

Спроби визволення з полону

В даний час є свідчення того, що він неодноразово намагався звільнити Якова з німецького полону. Прямо в Німеччину засилає кілька диверсійних груп, перед якими було поставлено це завдання. Іван котной, який був в одній з таких команд, вже після війни розповідав про це. Його група пізно вночі вилетіла до Німеччини. Операцію готували кращі аналітики СРСР, були враховані всі погодні та інші особливості місцевості, які дозволили літаку непоміченим пролетіти в німецький тил. І це – 1941, коли німці почувалися одноосібними господарями неба!

Вони дуже вдало приземлилися в глибокому тилу, сховали парашути і приготувалися виступати. Так як група викинулася на значній площі, до світанку зібралися разом. Вийшли групою, до концтабору тоді залишалося два десятки кілометрів. І тут резидентура в Німеччині передала шифровку, в якій говорилося про переведення Якова в іншій концтабір: диверсанти запізнилися буквально на добу. Як згадував фронтовик, їм відразу віддали наказ на повернення. Зворотний шлях був важким, група втратила кількох людей.

Відома іспанська комуністка Долорес Ібаррурі також писала у своїх спогадах про аналогічну групі. Щоб було легше проникнути в німецький тил, вони добули документи на ім'я одного з офіцерів «Блакитної дивізії». Цих диверсантів закинули вже в 1942 році, щоб спробувати врятувати Якова вже з концтабору Заксенхаузен. На цей раз все закінчилося набагато сумніше – всі занедбані диверсанти були схоплені і розстріляні. Є відомості про існування ще кількох подібних груп, але ніякої конкретної інформації про них немає. Можливо, що ці дані досі зберігаються в якихось засекречених архівах.

Загибель сина Сталіна

Так як загинув Яків Джугашвілі? 14 квітня 1943 він просто вибіг зі свого барака і побіг до огорожі табору зі словами: «Стріляйте в мене!» Яків кинувся прямо на колючий дріт. Часовий застрелив його, потрапивши в голову ... Ось як помер Яків Джугашвілі. Концтабір Заксенхаузен, в якому він утримувався, став останнім його притулком. Багато «фахівці» кажуть, що він утримувався там в «царських» умовах, котрі були «недоступні мільйонам радянських військовополонених». Це нахабна брехня, яка спростовується німецькими ж архівами.

Умови утримання в концтаборі

Спершу його і справді намагалися розговорити і схилити до співпраці, але нічого не вийшло. Більше того, кілька «наседок» (підсадних «в'язнів») зуміли вивідати тільки, що «Джугашвілі щиро вірить у перемогу СРСР і шкодує, що вже не побачить тріумфу своєї країни». Гестапо така впертість укладеного настільки не сподобалося, що його відразу перевели в Центральну в'язницю. Там його вже не тільки допитували, але і катували. У матеріалах слідства є інформація, що Яків двічі намагався покінчити з собою. Полонений капітан Ужінскій, який сидів у тому ж таборі і дружив з Яковом, після війни довгі години провів, записуючи свої свідчення. Військових цікавив саме син Сталіна: як він себе вів, як виглядав, що робив. Ось уривок з його спогадів.

«Коли в табір привезли Якова, виглядав він жахливо. До війни, побачивши його на вулиці, я б сказав, що ця людина тільки що переніс важку хворобу. У нього був сірий землистий колір обличчя, страшно запалі щоки. Солдатська шинель просто бовталася на його плечах. Все було старим і пошарпані. Харчування його вишукуваннями не відрізнялося, їли із загального котла: булка хліба на шість осіб на добу, трохи баланди з брукви і чай, кольором нагадував підфарбовану воду. Святом були дні, коли нам перепадало трохи картоплі в мундирі. Яків сильно мучився від відсутності тютюну, нерідко міняв свою порцію хліба на махорку. На відміну від інших арештантів, його постійно обшукували, а поблизу поселили декількох підглядачів ».

Робота, переклад в Заксенхаузен

Ув'язнений Яків Джугашвілі, біографія якого наведена на сторінках цієї статті, працював у місцевій майстерні нарівні з іншими полоненими. Вони робили мундштуки, шкатулки, іграшки. Якщо табірне начальство замовляло виріб з кістки, у них було свято: для цієї мети заключення отримували обкачані кістки, повністю очищені від м'яса. Їх підлягає варили, роблячи собі «суп». До речі, Яків показав себе на терені «ремісника" просто відмінно. Якось раз він зробив з кістки чудовий набір шахів, які змінював на кілька кілограмів картоплі у охоронця. Того дня всі жителі барака перший раз за весь час полону добре поїли. Пізніше шахи купив у табірного начальства якийсь німецький офіцер. Напевно цей набір зараз займає важливе місце в якій-небудь приватній колекції.

Але навіть цей «курорт» скоро прикрили. Так і не домігшись від Якова нічого, німці знову кинули його в Центральну в'язницю. Знову тортури, знову багатогодинні допити і побиття ... Після цього укладеного Джугашвілі відправляють у сумнозвісний концтабір Заксенхаузен.

Чи не правда, складно вважати такі умови «царськими»? Причому про істинні обставини його смерті радянські історики дізналися набагато пізніше, коли військовим вдалося захопити потрібні німецькі архіви, врятувавши їх від знищення. Напевно саме з цієї причини аж до кінця війни ходили чутки про чудесне спасіння Якова ... Дружину свого сина Юлію та їхня дочка Галину Сталін опікав до кінця свого життя. Сама Галина Джугашвілі згодом згадувала, що дід її дуже любив і постійно порівнював із загиблим сином: «Схожа, як є схожа!» Так що Яків Джугашвілі, син Сталіна, показав себе справжнім патріотом і сином своєї країни, що не зрадивши її і не погодившись на співпрацю з німцями, яке б могло зберегти йому життя.

Історики не можуть зрозуміти тільки одного. Німецькі архіви стверджують, що, в момент свого полону, Яків відразу ж сказав ворожим солдатам про те, хто він такий. Викликає подив настільки дурний вчинок, якщо він взагалі мав місце. Адже не міг же він не розуміти, до чого призведе викриття? Якщо у звичайного військовополоненого все ж був шанс втекти, то сина Сталіна очікувано будуть вартувати «по вищому розряду»! Можна тільки припустити, що Якова попросту здали. Словом, питань в цій історії все ж вистачає, от тільки всіх відповідей ми отримати вже явно не зможемо.